|
Наша електронна пошта:
smila.ua@ukr.net |
Стрічка новин01 вересня 2026, 16:28 |
Стрічка новин01 вересня 2026, 16:28 31 серпня 2026, 15:30 28 серпня 2026, 16:24 28 серпня 2026, 15:32 28 серпня 2026, 11:26 26 серпня 2026, 16:24 25 серпня 2026, 14:30 25 серпня 2026, 12:33 24 серпня 2026, 17:22 24 серпня 2026, 12:35 20 серпня 2026, 17:25 20 серпня 2026, 10:27 19 серпня 2026, 14:29 18 серпня 2026, 17:25 15 серпня 2026, 13:09 14 серпня 2026, 06:53 12 серпня 2026, 17:42 12 серпня 2026, 13:36 04 серпня 2026, 16:55 15 липня 2026, 11:33 09 липня 2026, 17:43 03 липня 2026, 15:28 29 червня 2026, 12:31 26 червня 2026, 17:45 26 червня 2026, 09:29 25 червня 2026, 14:24 24 червня 2026, 17:37 24 червня 2026, 11:29 23 червня 2026, 17:24 22 червня 2026, 15:50 22 червня 2026, 13:57 19 червня 2026, 17:32 18 червня 2026, 12:31 17 червня 2026, 17:40 17 червня 2026, 16:34 17 червня 2026, 12:36 15 червня 2026, 17:24 12 червня 2026, 16:26 11 червня 2026, 12:28 09 червня 2026, 14:33 06 червня 2026, 11:34 05 червня 2026, 13:31 05 червня 2026, 12:30 04 червня 2026, 12:28 29 травня 2026, 13:23 28 травня 2026, 11:21 27 травня 2026, 16:24 27 травня 2026, 15:33 27 травня 2026, 10:28 26 травня 2026, 10:29 25 травня 2026, 17:33 25 травня 2026, 09:10 15 травня 2026, 09:33 14 травня 2026, 15:27 09 травня 2026, 12:31 08 травня 2026, 12:24 07 травня 2026, 10:28 06 травня 2026, 17:33 06 травня 2026, 10:25 04 травня 2026, 12:29 01 травня 2026, 12:26 30 квітня 2026, 15:29 29 квітня 2026, 07:28 28 квітня 2026, 10:28 27 квітня 2026, 10:31 Переселенець із Херсона — Дмитро Сивак — разом із вихованцями перетворив занедбану ділянку у Шполі на туристичний табір. Там, де колись було звалище, тепер діти вчаться лазити по мотузках, готують кашу на вогнищі й живуть без телефонів. Тут відпочивають діти військовослужбовців та внутрішньо переміщених родин. Зранку — не зарядка, а орієнтування в лісі. Потім сніданок, скеледром, мотузкові переправи й життя в наметах. Цей табір Дмитро Сивак організував разом із дітьми. З його слів, коли вперше прийшли, там був справжній смітник: «Ми прибрали з дітьми — було десь пів тонни сміття. Я кажу про чітку вагу, бо ми зважили кожен мішок зі сміттям. На Новий рік ми сюди приїжджаємо вже другий рік поспіль — новорічну ніч таку собі проводимо не за столом, а біля вогнища».
«Нам потрібна господарська палатка — вона в нас потім збереться. Є в нас їдальня — тут ми столи з дітьми робили. Є дошка пошани, де всі результати у нас записуються, і хто що у нас досягнув». Дмитро займається дитячим туризмом понад двадцять років. Починав ще студентом у Херсоні — організовував походи, сплави й гірські табори.
«Я сам з Херсона, вчився на третьому курсі універа і за забором мого факультету вже була станція юних туристів, тоді так називалася. І я вже на третьому курсі там працював керівником гуртків. Тобто я, будучи ще не дипломованим до кінця викладачем, вже працював з дітьми».
«На грантові кошти ми провели табір. І ми зробили скеледром. Ця тема далі розширюється, розвивається».
«Ми не маємо витирати їм соплі, а маємо навчити їх самостійності. І саме це вирішують ці табори. Не тільки наш, а взагалі будь-яке таборування. Цікаво, що до нас приїжджають діти з Херсонщини. Дуже багато їх. Вони зараз хто де: хто в Києві, хто в Миколаєві, хто в Львівській області, хто взагалі за кордоном. І діти приїжджають сюди з Польщі, щоб бути в таборі. Таке теж у нас є. Тобто це така велика-велика сім'я».
За десятиліття Дмитро побачив, як його вихованці дорослішали, створювали родини, а потім привозили до табору вже власних дітей: «Тобто я бачив, як створювалися пари в походах. Знаєте, як казав мій тренер: "Альпінізм — школа мужества, а туризм — замужество". Я був свідком того, як ці пари утворювалися, як вони одружувалися, як дітки народжувалися. Потім дітки росли. Потім ці дітки виростали і приїжджали в табір. Це велика-велика сім'я». Осінні печери, зимова лижна школа, весняні походи, скелі Буцького каньйону й водні сплави — рік для дітей розписаний майже без пауз, прокоментував чоловік: «Я ще, крім того всього, координатор «Діти і Печери» Комісії Української спелеологічної Асоціації.У нас спільна двіжуха велика. Осінні канікули — печери. Зимою в Карпатах лижна школа. От ми на лижах катаємося. Весною знову печери, а потім походи. Нам нема коли. Скелі, Буцький каньйон поруч з нами — у нас постійно якісь двіжі. У нас дуже короткий рік, насправді».
«Займаючись дітьми, ти не старієш. Напевно, так, я не старію. Іноді бувають питання: Скільки тобі років? А я запитую, який зараз рік? І починаю вираховувати».
|
Дійові особи
Марина ДАНИЛЮК- ЯРМОЛАЄВА
Про те, що відмова Зеленського сказати хоч три слова у вечірньому відео про потужне очищення від корупції вельми показова
Останні коментарі
|
|||||
|
|||||||