"Він забрав із собою слово мама": черкащанка вдруге стала матір’ю після загибелі старшого сина на війні

Деталі

01 червня 2026, 17:27

Жашківчанка Жанна Чорна у 2022 році втратила на війні єдину дитину — сина Вадима.

Суспільному розповіла: після його загибелі разом із чоловіком Олександром вирішили стати батьками вдруге.
Нині молодшому Владику два роки й чотири місяці, і він, за словами жінки, росте схожим на брата.

У сімейному фотоальбомі — світлини її старшого сина Вадима. З дитинства, коли жили в Білій Церкві, розповіла його мати Жанна Чорна, він цікавився історією:

"Син багато читав, він дуже багато читав історичних книжок про козаків, про війни. Ну, я кажу: «Синочок, що ти таке читаєш, таке інтересненьке?». А він каже: «Мама, війни, каже, були і, каже, будуть»".

Потім він навчався в училищі та університеті. У 2013 році був учасником Революції Гідності, розповіла жінка:

"Він завжди був наскільки патріотом, наскільки він любив Україну. Він вже, коли закінчився Майдан, хотів їхати в Маріуполь".

У 2017 році Вадим долучився до лав Білоцерківського осередку Національних дружин, згодом проходив підготовку в "Центурії" — націоналістичній військово-патріотичній громадській організації, прокоментувала пані Жанна:

"Він теж там організовував все, він завжди хотів навчати дітей військовій підготовці. Він і сам набував військової підготовки і хотів навчати діток, але не збулась його мрія".

Її син став на захист у перший день повномасштабного вторгнення. Воював на Запорізькому напрямку, потім на Донецькому, зазначила Жанна Чорна:

"Захищав він Мощун, Ірпінь — Київський напрямок. Потім нам говорив, що він в Хмельницьку. Я кажу: «Вадік, а чого ти в Хмельницьку? Що ти там робиш?». Він каже: «Ми навчаємося». Потім я зустріла знайомих, а вони кажуть: «Який Хмельницький? Вони в Донецьку»".

За словами Жанни Чорної, Вадим загинув у липні 2022 року:

"Ми думали, що це не правда, але коли ми поїхали у військкомат у Білу Церкву, нам дали документ і сказали, що наша дитина загинула. І вже ми тоді пізніше зрозуміли: він загинув десь в 11:25 годин, коли в нас зникло світло. І ми зрозуміли, що для нашої дитини перестало світити сонечко".
Вадима Чорного нагородили Орденом "За мужність”" ІІІ ступеня, прокоментувала пані Жанна.

"Для нашого сина «Азов» — це була його друга сім'я. Він настільки пишався, що він військовий, і я вже йому казала: «Вадік, це ж війна!» Він каже: «Мені подобається бути військовим»", — розповіла жінка.

Після загибелі сина, зі слів пані Жанни, вони з чоловіком вирішили стати батьками вдруге:

"Коли він загинув, він забрав із собою слово «мама». Ми з чоловіком осталися сиротами. Просто світ зупинився, і було наскільки це важко, наскільки це боляче, що не можна було з цим жити. І я собі вирішила: я ще народжу дитину, у мене здоров'я дозволяло, і я буду мамою, у мене буде дитина".
У 50 років пані Жанна стала мамою вдруге. Вона розповіла: хоч її сини зовні схожі між собою — характери у них відрізняються:

"Вони дуже схожі з братиком. Одне лице. Тільки що Вадік був дуже спокійний, а Владік — дуже швидкий. Дуже маленьке, шило таке".