На Уманщині поховали легендарного диктора Українського телебачення Олександра Сафонова

Деталі

19 травня 2026, 11:33

Чин поховання Народного артиста України, легендарного диктора Українського телебачення Олександра Сафонова відбувся 17 травня на Черкащині: Станція Поташ Уманського району.
Про це повідомляє відомий журналіст, уродженець Тального Микола Канішевський.
За його словами, так вирішила сімʼя доглядальниці Тетяни Ситнюк. Попрощатися приїхали друзі і колеги Олександра Сергійовича - Світлана Білоножко, Анжела Норбоєва та інші.
«Прощавай, друже! Вічна памʼять», - підсумовує Микола Канішевський.
Як пригадує Михайла Маснія, завжди життєрадісний та усміхнений епохальний диктор з еталонним українським голосом Олександр Сафонов після перенесеного в 2010-му інсульту понад 16 років був прикутий до ліжка та інвалідного візка. Цьогоріч додалося онкологічне захворювання, яке швидко прогресувало....
28 листопада самородкові сповнилося б 83…
У 2020-му Саша зі столиці (зі свого помешкання практично ніколи не виходив на вулицю) переїхав у село. У надії на краще оптимістичне завтра легенько витримав переїзд за 180 кілометрів. Останні роки життя був мешканцем Шевченкового краю. Ожив, просвітлів, додалося сил, хоча й переймався тим, що й усі здорові люди, знав все про коронавірус, неначе професор-практик з вірусології. Знав всі найсвіжіші новини російсько-української війни, молився за славетне воїнство ЗСУ, знав все, що могло цікавити людину в наш надскладний час.
Олександр Сафонов: «Коли ти сам на сам з бідою, тоді вбачаєш чи не єдиного друга — телевізор. Хочу звернутися до своїх колег по цеху: робіть все можливе і неможливе, щоб телебачення служило людині, щоб вона мала розрадника і порадника. Друга, а не ворога! З першого дня, з перших хвилин війни вірив у нашу Армію, в нашу Перемогу! Мене тримає віра, молюся безупинно. І я розумію, що Отець Небесний з нами, на нашому, рідному, вкраїнському боці!!! До Перемоги, ріднесенькі мої! Слава Україні!!!»
Він щодня молився за Таню Ситнюк, свого його Янгола-охоронця, яка цілодобово несла цю надскладну життєву місію догляду. Саша її кликав «Мамця», хоча вона й молодша від нього на кілька десятків років. Вони з Олександром Сергійовичем були майже родиною. Його старша сестра Світлана вийшла заміж за Таниного рідного брата. Сильна і мужня жінка, медсестра в минулому, у якої чимало й своїх проблем, чудово розуміла, що у тому житті не тільки важливо вчасно знайти і відкрити для себе Бога, а й робити все за Господнім вченням. Ось так віра, сильна і справжня, додавала їй сил.
Саша жив у Таниній родині, як повноправний родич. Коли Саша приїхав у Поташ, він був не один. В одній хаті з ним після інсульту був лежачий і чоловік Тані, він помер понад півтора року тому, світла памʼять... Жінка доглядала двох важких хворих! Де тільки бралися ті сили… Жодного не образила ні словом, ні думкою, ані діяннями своїми… Коли робиш Божі справи, Господь додає сил. «Куди Мамця, туди і я», — повторював Сашко. Дехто з писак тепер виставляє претензії щодо поховання! Чому не в Києві, на Байковому, чому не у Вінниці… А ви будете прибирати могилу і доглядати за нею. Таня усе безкорисливо не один десяток літ робила при житті легенди, буде це робити й надалі. На цвинтарі. Тепер на її жіночих плечах — дві могили на сільському цвинтарі. Так, як вона догляне, не дано нікому іншому. Низький доземний уклін, Таню.
11 років — з грудня 1967-го — своїм голосом і чоловічою чарівністю Олександр Сафонов тішив глядачів Львівського обласного телебачення, а з грудня 1978-го до листопада 2003-го упродовж чверті століття «робив погоду» на Українському ТБ. Коли вийшов на заслужений відпочинок, то ще шість років плідної праці присвятив Українському радіо. Найвідомішого диктора вважали не лише еталоном українського мовлення (за унікальний голос і чистоту вимови), а й законодавцем мод. Він був незамінимим відразу у двох телевізійних нішах: інформаційному мовленні та веденні усіх головних державних святкових дійств та концертів. Високий, стрункий і вродливий вів найпрестижніші державні, урядові чи партійні урочистості.
Олександр Сафонов оголошував вихід на сцену найіменитіших співаків української естрадної пісні.
Телебачення — його життя, його професія. Коли дикторові ставили запитання: «Чому ви не одружуєтеся?», той постійно відповідав: «А я одружився на професії!» Він віддав телебаченню майже чотири десятиліття. Чому намагався виглядати святково? Щоб не тільки сподобатися, а й принести радість людям. Тому той образ, який він, можливо, створив, запам’ятався: сумні очі і намагання бути веселим.
Спочатку навчався у театральній студії при Київському театрі імені Івана Франка, згодом — у Львівському театрі імені Марії Заньковецької. Закінчив режисерський факультет інституту культури. Після армії у Львівській філармонії був лектором музичних лекторіїв. З магнітофоном їздив по всіх районах області. Тоді був модний англійський фільм «Актор», де була фраза: «Це той темно-сірий костюм, який знає вся Англія». У Сафонова ж був темно-синій костюм, який знала вся Львівщина.
Живучи у Львові, Сафонов завжди намагався розмовляти чистою українською мовою. Через те до нього добре ставилися і навіть не звертали уваги на його російське прізвище. Тодішній директор стадіону Микола Костиркін запросив молодого диктора до співпраці. Ось так Олександр Сафонов 1970 року проводив перший футбольний репортаж по телебаченню, у якому львівські «Карпати» грали з володарем Кубка Бразилії «Палмейрасом». А на стадіоні «Дружба» своїм незабутнім голосом Олександр Сафонов рідною мовою (єдиний у державі) оголошував склади команд!
Його запрошували вести урядові програми до Києва, читати випуски «Новин», хоча в ті часи дуже не любив Києва. Там ніколи не було такої смачної кави, як у Львові, інший дух, інші люди… До Києва перебрався у 1978 році. Обміняв свою однокімнатну львівську квартиру на київську. Тоді це було розкішшю. Починав з району Святошино (11 квадратів кімнатка і п’ять — кухня), але став киянином. На католицьке Різдво того ж року мав величезний збірний концерт артистів української естради разом із Тетяною Цимбал у палаці «Україна». Багато святкових програм вів з Оленою Коваленко — відомим диктором Українського радіо. Вона була вже у віці й тому не виходила на сцену, а лише з-за лаштунків (через мікрофон) звучав її голос. Звісно, що сам не міг вийти, тому провів сотні концертів теж з-за лаштунків, де було чути лише його голос.
«І тоді, і тепер я вважаю Олександра Сафонова телевізійним диктором номер один в Україні, — визнавав його колега по цеху Роман Лемеха. — Окрім усього, Саша поліглот. Він так шваргоче польською, як говорять у шляхетному Кракові. Англійську знає перфект, а його угорською захоплювалися будапештці!».