Про те, що батюшки московської церкви виховують нове покоління духовних рабів, а навідники російських ракет вдосконалюють навички.
-Тернопіль. Щодня я двічі проходжу повз храм святих Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. Чому повз храм проходжу? Бо мені так дорога лежить: до маршрутки. Колись у маршрутках я чула людей. Я записувала їхні розмови, суперечки, життєві історії. Зараз я не чую нічого, окрім страху одних і безтурботності інших. Інших - більше. Їм нічого не муляє, їх ніщо не тривожить аж настільки, щоб перейматися війною. Ця зупинка маршрутки - їхня. Вона навпроти їхнього храму. В якому вони моляться за припинення війни. Братовбивчої... Щось пояснювати їм немає сенсу. Храм віри в істінноє православіє, надії на єдінство славян і любові до підміни понять і цінностей поставив тверду прошивку у мізки парафіян. До розуму там не достукатись навіть словами божественної мудрості. Вони щиро переконані, що ходять до української церкви. І так само щиро вважають, що в християнстві має бути одне стадо і один пастир. Про те, що стадом вони вже є, а пастир їхній служить зовсім не Богові і веде їх зовсім не до Бога, вони не повірять. В цих людях їхня церква знищила не лише критичне мислення, а й національний імунітет. І виховала сліпу покору та всеохопне сприйняття усього, що проголошене з амвону. Їм не доведеш, що бути православними християнами можна по-іншому. Як і того, що їхні пожертви - це кулі в спину українських бійців. Більше того: останнім часом до храму періодично стрибають на милицях і самі поранені бійці. Вони тепер - не під забороною, головний пастух стада в Україні О'Нутрій, зціпивши зуби, дозволив, навіть, відспівувати їх в храмах московського патріархату, якщо вони раптом загинуть від московської кулі і противляться цьому лише відверті попи-москвофіли. Храм брехні і облуди. Там брешуть всі. Попи брешуть про єдино можливе спасіння душі через воцерковлення в моспархаті, прихожани брешуть попам про дотримання суперстрогих канонів та приписів, а собі про те, що довіра попам - це і є віра в Господа. Чесні там - лише жебраки під брамою, вони сюди прийшли тупо по гроші. Переважно на бухло. Але це не зупиняє прихожан давати їм милостиню. Років десять тому я дивилася на юних дівчаток під храмом і думала, що: як би не старалися попи, цим дівчатам жити у вільному світі, а отже: школа, університет, сучасні професії, колектив на роботі схилять їх до зміни світогляду. Я помилялась. У них не було власного світогляду. Із дівчат повиростали тридцятирічні бабиська, закутані в хусточки. Під хусточками - стійке переконання у власній - жертовній, звісно, православній правильності і ненависть до усього, що не вміщається у програму прошивки мозку. Ці жінки тепер водять до московської церкви власних дітей. Чоловіків майже всі вони переховують від ТЦК. Днями підслухала розмову біля брами. Чоловікові однієї - вона родом з Почаєва, не пощастило: запакували п'яного в бус, до тями прийшов у казармі навчального центру. Але жінка спокійна, нічого страшного: перебуде на полігоні, а коли кинуть на передову, він знає як правильно здатися в полон. Батюшка в Почаєві навчив і сказав, що говорити при здачі - слова такі, спеціальні, типу код - тоді бити не будуть. Головне, щоб стріляв не прицільно, щоб не вбивав руских солдатів... Подруга каже, що, якби ручка ракета влупила по цьому храму, то людям би посвітліло в головах. Ні. Цим не посвітліє. Вирощені в духовних сутінках, не можуть сприймати світло. Воно для них - подразник, а не можливість, не шанс, не варіант іншого життя. Так, батюшки їм навчають, що Христос - це світло для світу. Але, це світло їм подають дозовано, промінчиками. Ось - промінь різдвяної зірки, ось - стрітенська свічечка, ось - благодатний вогонь з Єрусалиму. І цього досить. Досить євангельських променів світла для стада, далі - опромінення пропагандою аж до ракових пухлин на свідомості, совісті та елементарній людській гідності. Я не знаю рецептів виходу з цієї духовної пастки. Та їх, мабуть, і ніхто не знає. Єдине що можу сказати, що: як на десятий рік півтисячолітньої війни з Росією позиція влади - очікування переходу громад моспархату в ПЦУ разом із батюшками - це не позиція, а поза. І пролонгація існування руского міра всередині країни, а отже: подальше існування сепаратизму, як явища та культивування не лише тоталітарного культу, а й ситуації, яка загрожує національній безпеці. Бо елементарно: поки влада, дбає про власні рейтинги, батюшки виховують нове покоління духовних рабів, а навідники російських ракет вдосконалюють навички.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що новим керівником Офісу президента стане очільник Головного управління розвідки (ГУР) Кирило Буданов.
Українці, яким не вистачає страхового стажу для виходу на пенсію, можуть самостійно його докупити. Така можливість дозволяє зарахувати до стажу періоди, коли людина офіційно не працювала та не сплачувала єдиний соціальний внесок.
Міністерство освіти і науки України оприлюднило основні правила та календар вступної кампанії-2026. Майбутнім студентам радять заздалегідь визначитися зі спеціальністю та закладом вищої освіти, а також уважно стежити за термінами подання документів.
13-14 червня Міський парк культури і відпочинку у Смілі перетвориться на великий інтерактивний простір для дітей та родин — «Парк Дивотварин» створений разом із Кернел.