Земляки вшанували Тодося Осьмачку з нагоди річниці його дня народження

Деталі

Суспільство

В Куцівці у вузькому колі земляків у день народження поета пошанували і його, і новоявленого лауреата Всеукраїнської літературної премії імені Тодося Осьмачки відомого поета Леоніда Даценка за книгу поезій "Мій маніфест".

Були спілчани, очолювані Володимиром Поліщуком, очільники місцевої громади.
"На часі таки ворушити пам'ять про тих, хто жертовно боровся за українську Україну. І бореться."- написали члени обласної організації спілки письменників України. Як приклад борця за нашу державу знову ж навели Тодося Осьмачку і його творчість.

"Ми бандітов разобйом,
на Украйну жить пойдьом.
На Украйнє добре жить:
єсть що шамать, єсть што піть,
Красних дєвушек любіть,
можна й дєнежок нажить..." -

Це червоноармійська пісня з 1919 року, яку наш геніальний поет Тодось Осьмачка з Куцівка на Смілянщині взяв за епіграф до своєї "Думи про Зінька Самгородського".
Що змінилося у психології цих недоімперців? Нічого. Їхня звиродніла сутність сьогодні очевидна.
Безапеляційний правдоруб, щирцево український антиімперський поет, якого комуняки вважали "найнахабнішим поетом СРСР", гнаний зі своєї землі і переслідуваний жорстоким НКВС, змушений вдавати із себе божевільного і доведений до того ж божевілля м@сквою...
Його повість " Ротонда душогубців" - це вражаюче жахливий літопис злочинного винищення українства в період примусової колективізації, голоду 1933, 1947..., нелюдських жорстокостей НКВС.
Історик української літератури Юрій Шерех писав про прозу Осьмачки:
«За винятком, може, Шевченкових віршів і Гоголевих українських повістей, наша література ще не знала такої української книжки, як «Старший боярин». Якщо можна перелити Україну в слово, — то це повість Осьмаччина. Якщо може слово запах України пронести, — то пахтить ця книжка всією запашністю України. Якщо можна в слові збудувати батьківщину-державу, — то це вона збудована, зримо і живовидячки".

• < Попередня
• Наступна >