Відео

Діти в тих інтернатах перебували у пеклі

Деталі

Цікаво

02 жовтня 2025, 17:36

Філіс Джек Вебстед - так звати дитину, яку ви бачите на першому фото. Зараз це доросла жінка, їй 58 років.

Ось її розповідь:
- Мені щойно виповнилося 6 років. Я жила з бабусею в заповіднику Дог-Крік. У нас ніколи не було багато грошей, але якимось чином бабусі вдалося купити мені новий одяг для школи. Я пам'ятаю, як ми пішли до магазину Робінсона та вибрали мені блискучу помаранчеву сорочку. Вона була зашнурована спереду, і була такою яскравою та захопливою – саме так і я почувалась, йдучи до школи. Коли мене привезли, у школі мене роздягли догола та забрали мій одяг, включаючи помаранчеву сорочку. Я більше ніколи її не носила! Я не розуміла, чому вони не повертають її мені, вона ж моя! Помаранчевий колір завжди нагадував мені про те, як мої почуття не мали значення, як нікому не було до мене діла і як я почувалась нічого не вартою. Ми всі, маленькі діти, плакали, і нікому не було діла…
Філіс - відома в Канаді жінка. Це з її розповіді виник День Помаранчевої сорочки, або Національний день істини та примирення - як нагадування про культурний геноцид корінних народів Канади.
Коли дітям виповнювалось 6 років, їх забирали з родини. Як правило, насильно, часто - з допомогою поліції. Дитину відправляли в інтернат. І там вона перебувала до 18 років. Батьки могли відвідувати свою дитину. Але існувала досить складна система дозволів і перепусток. І багато батьків не бачили своїх дітей взагалі протягом всього навчання.
Що це було? Це так в Канаді перший її прем"єр-міністр Джон МакДональд прагнув створити «нову канадську ідентичність». А для цього він вирішив асимілювати корінні народи Канади. За приклад було взято індіанські школи-інтернати в Америці. В Канаді створення системи інтернатів почалося наприкінці 19 століття. І продовжувалось майже 100 років!
Остання така школа-інтернат була закрита лише у 1996 (!) році.
Це так з індіанців «робили людей», знищуючи мову, культуру, традиції, побут, історичну памʼять.
Знаєте, що з цього всього вийшло? Жахливі жертви, знищені людські життя, скалічені душі.
Уявіть собі: за століття існування інтернатів, через них пройшло десь 150 тисяч дітей. На початок запровадження системи інтернатів для індіанців, у 1867 році, в Канаді проживало до 100-120 тисяч індіанців всього.
Керували інтернатами католицька, англіканська та методистська церкви.
У корінних народів ці церкви і досі викликають жах…
У 2021 році були виявлені останки 215 дітей у Камлупсі (Британська Колумбія). Так, діти вмирали у тих інтернатах. І досі не можна встановити точну кількість смертей.
По всій Канаді, за допомогою георадарів, було виявлено тисячі недокументованих та безіменних поховань на місцях колишніх шкіл.
Діти вмирали переважно від туберкульозу, кору, грипу. Хвороби швидко поширювалися через погане харчування, антисанітарні умови та переповненість. Діти вмирали також через жорстоке поводження, недбалість та втечі.
Не існує точної цифри. Адміністрації інтернатів не вели записи про це. Просто хоронили, як собак.
Лише на основі досліджень, Комісія з істини та примирення ( TRC) називає мінімально підтверджену цифру - щонайменше 3 201 ідентифікованих за документами, які були доступні. У третині випадків не було записано навіть імені дитини, а в половині − причини смерті.
Колишній голова TRC, суддя Мюррей Сінклер, публічно заявляв, що реальна кількість смертей може перевищувати 6000 дітей.
Діти в тих інтернатах перебували у пеклі. Насильне розлучення з батьками, категорична заборона рідної мови та культури в школах, фізичне та сексуальне насильство від однолітків і від священиків-вчителів, примусова натуралізація.
Після такого нереально було вижити фізично і ментально здоровими.
Дітей, вирваних із рідного середовища, змушували забувати свою мову, свою культуру. Повернувшись, вони були чужими серед своїх родин. І їх точно так не сприймали канадці. З причини расової дискримінації.
Вирвані з корінням люди були нікому не потрібними. І далі - дуже прогнозований шлях. Алкоголь, наркотики, ПТРС, кримінал.
«Кували-кували» канадців, а викували нікому не потрібних людей.
Дата 30 вересня для Національного дня істини та примирення була обрана тому, що це традиційний час року, коли дітей забирали з домівок і відправляли до шкіл-інтернатів.
Люди по всій Канаді в цей день носять помаранчеві сорочки на знак солідарності та усвідомлення того, що "Кожна дитина має значення" ("Every Child Matters").
Помаранчева сорочка - та, яку відібрали у маленької Філліс Вебстад, представниці народності Секвепемк. Так, як відбирали у дітей їхню культуру, мову, свободу та почуття власної гідності.
Я не буду писати про паралелі з цією трагічною сторінкою в історії Канади. Ви самі вже їх провели.
Як Канада спокутовувала і продовжує спокутовувати провину перед корінними народами.
У 2008 році прем'єр-міністр Стівен Гарпер приніс офіційні вибачення від імені уряду Канади усім, хто вижив у школах-інтернатах, їхнім сім'ям та громадам за шкоду, заподіяну системою.
У 2015 році було визнання "культурного геноциду".
У 2016 році Канада офіційно прийняла Декларацію ООН про права корінних народів (UNDRIP), зобов'язавшись привести своє законодавство у відповідність до неї.
У 2015 році TRC опублікувала 94 конкретні заклики до дії, які охоплюють такі сфери, як добробут дітей, освіта, мова, культура, охорона здоров'я та юстиція. Уряд Канади офіційно взяв на себе зобов'язання їх реалізувати.
У 2019 році прийнято закон на підтримку відродження, збереження та зміцнення корінних мов.
Була створена велика програма компенсацій (Common Experience Payment) для тих, хто вижив у школах-інтернатах:
• компенсація за дискримінацію дітей (2023): Федеральний суд затвердив історичну мирову угоду на суму 23 мільярди канадських доларів для компенсації понад 300 000 дітей Перших Націй та їхніх сімей, які постраждали від дискримінації в системі соціального забезпечення;
• компенсація за втрату культури: Уряд погодився виплатити значні суми (наприклад, 2,8 мільярда доларів) на створення фондів для відновлення мови та культури корінних народів.
• уряд Канади виділив значне фінансування для корінних громад для проведення пошукових робіт за допомогою георадарів на місцях колишніх шкіл, де були виявлені безіменні поховання.
• створено Національний центр істини та примирення (NCTR) для збереження записів, свідчень та пам'яті про систему шкіл-інтернатів.
Канада зробила багато важливих речей, але багато чого залишається невиконаним через повільні дії уряду.
Коли я буваю в цей день в Канаді, я доєднуюсь до вшанування пам’яті. Друга світлина.

Зоя Казанжи, українська журналістка

• < Попередня
• Наступна >