Відео

16 травня – 122 роки від дня народження Тодося Осьмачки

Деталі

Цікаво

16 травня 2017, 18:29

«Мріяв все, що колись повернуся до поля»
В урочищі Заруда, котре розкинулося на краю села Куцівки, безлюдно. Тільки ледь чутно шелестить очерет, схиляючись над водою під подихом весняного вітру. Колись над цим урочищем на краю великого поля, стояла батьківська хата Тодося Осьмачки. У ній він народився і виріс, а мальовнича природа рідного краю надихнула майбутнього письменника до творчості.

Він дуже любив Куцівку
Нині на місці хати поета стоїть пам’ятний знак. А віршовані рядки, написані Осьмачкою: «Мріяв все, – що колись повернуся до поля», стали справді пророчими.
«До цього пам’ятного знака ми приходимо в день народження Тодося Осьмачки – 16 травня. Тоді до нашого села з’їжджаються шанувальники творчості письменника з Києва, Черкас та Сміли», – розповідає «Сміла.UA» сільський голова Куцівки Ігор Волошин.
В Куцівці пишаються своїм відомим земляком і шанують його пам’ять. Вулицю, котра веде до урочища Заруди тут перейменували із Ленінградської на імені Тодося Осьмачки, в центрі села на стіні Будинку культури на честь письменника встановили меморіальну дошку, а у місцевій школі та в сільській бібліотеці створили музейні куточки.
В селі кажуть, що збирати матеріали про Тодося Осьмачку було нелегко, адже його творчість довгі роки замовчувалася. Але землякам таки вдалося це зробити і тепер усі, хто приїжджає до Куцівки, мають змогу ознайомитися із життям та творчістю письменника.
В Куцівці зуміли зберегти й церкву Різдва Пресвятої Богородиці, в якій хрестили майбутнього письменника. Її було зведено у стилі пізнього класицизму відомим архітектором Мезенським ще у 1846 році за кошти тодішнього власника Куцівки генерал – майора Орлова. Сільський голова Ігор Волошин каже, що храм будували без цементу, кованими цвяхами й тесаною вагонкою. До середини минулого століття церква була діючою, а потім її закрили й пробували зруйнувати. Та хрест на дзвіниці не піддався атеїстам, його змогли лише нагнути. У 80 – х роках керівників села змушували зняти хрест повністю, але таку вказівку люди в Куцівці відмовилися виконувати..
Рідну сільську церкву Тодось Осьмачка згадує у своєму романі "Ротонда душогубців". Свого часу на відновлення храму у рідному селі письменник пожертвував тридцять п’ять тисяч доларів.
Він дуже любив Куцівку. І згадував малу батьківщину все своє життя, куди б його не кидала доля. А вона була дуже нелегкою.
Поет народився в Куцівці в 1895 році в родині робітника Степана Осьмачки, який працював на поміщика Терещенка. Батько Тодося був людиною здібною. Він самотужки освоїв ветеринарну справу й користувався у селі повагою. Через бідність освіту у родині зміг дати тільки найстаршому синові Тодосю: у сімнадцять років той закінчив гімназію і став писарем у Куцівській економії.
Після революції Тодось Осьмачка учителює, а потім навчається в Київському інституті народної освіти. Тут він починає писати вірші. Першу збірку «Круча», котру відзначали за блискучу народну мову та глибину образності, друкує в 1922 році. Друга книга поезій поета виходить через три роки й називається «Скитські вогні». Це своєрідний гімн українському степові, так про збірку відгукуються критики. Ще через чотири роки у світ виходить третя збірка поета – «Клекіт». Тогочасний дослідник літератури Сергiй Єфремов вважав Тодося Осьмачку «пiсля Шевченка вище за будь - кого іншого», оскільки поет «пiдняв у поезii могутнiй i трагiчний образ українського селянства, що було найбiльшою рушiйною силою революцiї, а потiм стало найбiльшою її жертвою».
У 1930 роцi з-під пера Осьмачки виходить друком переклад Шекспiрового "Макбета". А от поему "Дума про Зiнька Самгородського" видати у світ йому не вдалося. Оскільки сталінські репресії, котрі набирали обертів у ту пору, зачепили й Тодося Осьмачку. Через доноси письменника починають переслідувати, називають «бандитом» та «ворогом народу», а його книги вилучають з обігу та знищують.

«Якщо можна перелити Україну в слово,– то це повість Осьмаччина»
Рятуючись від репресій, Тодось Осьмачка переховується, зокрема, і в рідній Куцівці, вдаючи божевільного. Згодом він перебирається до Львова, сподіваючись нелегально перетнути польський кордон. Таких спроб було кілька, але щоразу Осьмачку ловили й відправляли за грати Бутирки та Лук'янівської в'язниці, звинувачуючи у шпигунстві. І все таки йому поталанило вибратися на Захід. Він мешкав у Югославії, Франції, Німеччині, Канаді, чотирнадцять років прожив у Сполучених Штатах. З - під його пера в ту пору вийшли повісті "Старший боярин", "План до двору", "Ротонда душогубцiв", котрі за радянських часів були заборонені цензурою, він успішно перекладає О.Уайльда i У.Шекспiра. В планах письменника була нова збiрка поезiй i афоризмiв "Людина мiж свiдомiстю i природою", але збутися цьому не судилося. В липні 1961 року письменника розбиває параліч. Його лікують у лікарні Нью – Йорка, але 7 вересня 1962 року на 67 роцi життя Тодось Осьмачка помирає.
«За винятком, може, Шевченкових віршів і Гоголевих українських повістей, наша література ще не знала такої української книжки, як «Старший боярин». Якщо можна перелити Україну в слово,— то це повість Осьмаччина. Якщо може слово запах України пронести,— то пахтить ця книжка всією запашністю України. Якщо можна в слові збудувати батьківщину-державу,— то це вона збудована, зримо і живовидячки», – так влучно відгукувався про творчість Тодосія Осьмачки історик української літератури професор Гарвардського та Колумбійського університетів Юрій Шерех.
Сьогодні в Україні читають Осьмачку, його твори можна купити у книгарнях. Приємно, що його пам’ятають і шанують на малій батьківщині – в рідній Куцівці, а в Сміла діє міськрайонний благодійний фонд «Тодося Осьмачки». До речі, це за його кошти встановлено пам’ятний знак на місці рідної хати письменника в Куцівці, перевидано роман письменника «План до двору», встановлено знак маршрутного орієнтування для туристів на трасі «Сміла - Умань».

Людмила ВАНІНА

• < Попередня
• Наступна >