Відео

Якою була Черкащина в часи динозаврів і мамонтів?

Деталі

Цікаво

26 березня 2017, 15:20

Дніпро шириною 40 кілометрів, стада у декілька мільйонів особин, летючі ящери висотою, неначе жирафа, та двометрові трави – про реалії життя на території сучасної Черкаської області в стародавні часи розповів Михайло Сиволап, археолог і краєзнавець, член Спілки археологів України та Європейської археологічної асоціації, директор Черкаського міського археологічного музею Середньої Наддніпрянщини.
За його словами, Європа під час мезозойської ери, 252 мільйони років тому, була архіпелагом великих і малих островів. Одним із цих островів був Український кристалічний щит, котрий займає більшу частину Правобережжя нашої області, а ось решта сучасної Черкащини, зокрема й саме місто, були вкриті мілководним морем. На жаль, поки що невідомо, зазначає науковець, які динозаври жили на нашій території, зате є чимало інформації про динозаврів, що водились на сусідніх островах і, ймовірно, були точно такими ж чи схожими до “українських” динозаврів.
Якими були “острівні” динозаври? Для них характерна острівна карликовість, адже харчів острівна екосистема дає небагато. Вони були 0,5-2 м у висоту и 1-5 м завдовжки, вагою близько тонни. Для динозаврів це набагато.
Крім карликових динозаврів, на тогочасних європейських островах водилися гігантські крилаті ящери-птерозаври. На відміну від сухопутних ящерів, вони не були обмежені в їжі, могли легко перелітати з місця на місце. На острові Хацеґ був знайдений найбільший з відомих птеродактилів – хацеґоптерікс. Його розмах крил сягає 12-16 м, його голова і зубастий дзьоб мали довжину 2,5-3 м. Він легко пролітав сотні кілометрів від одного острова до іншого, тероризуючи з повітря всі форми острівного життя.

По суші ці гіганти заввишки з жирафу пересувалися, спираючись на лікті крил. Доказом цього, пояснює Михайло Сиволап, є знайдені сліди-відбитки їхніх лап і ліктів крил. Всі ці ящери вимерли наприкінці крейдового періоду внаслідок катастрофи всепланетного масштабу. Остаточно припущення про життя на території області можна підтвердити тільки кістковими рештками динозаврів з території нашого краю.
Тундростеп, або ж мамонтові прерії, раніше був найпоширенішою льодовиковою екосистемою кам'яного віку України і практично єдиною на Черкащині. Тундростеп існував в умовах вічної мерзлоти, холодного клімату, тривалої суворої зими, короткого літа й близькості льодовикової пустелі. Археолог розказує, що величезні відкриті простори прерій були вкриті високим (до 2 м) різнотрав’ям, і насамперед злаками, а не мохами й лишайниками, як сучасний тундростеп. Літо, хоч і було коротким, але відрізнялося більшим рівнем сонячної радіації.
За розрахунками вчених, на 1 гектарі площі тундростепу росло не менше 40 тонн живої ваги тварин тогочасної мамонтової фауни. Тут водилося багато холодостійких тварин: шерстистий носоріг, великорогий, шляхетний і північний олень, лось, зубр, бізон, тур, декілька видів давніх коней, печерний ведмідь, печерна гієна, печерний лев, вовк, росомаха, песець, лемінги, полярна сова та багато інших, перераховує Михайло Сиволап. Більшість цих тварин вимерла наприкінці палеоліту або мігрувала з України в інші природні умови, залишились деякі види дрібніших тварин.
Тварини здійснювали свої міграції вздовж обох берегів Пра-Дніпра, з ризиком для життя долаючи долини його вкрай повноводних тоді приток. Танення льодовика, який живив Пра-Дніпро, та сильні дощі робили тогочасні ріки повноводними, глибокими і широкими. Наприклад, Дніпро біля Києва був завширшки до 40 км, а біля Черкас його долина сягала 20 км завширшки. Навіть малі ріки були вкрай широкими, наприклад, долина Росі, котра сформувалася саме в палеоліті, мала ширину 2 км, а її притока Росава – 1 км.
Тварини шукали для переправи різні відмілини і перекати, котрі найчастіше трапляються у місці злиття річок. Саме там їх і вичікували давні мисливці, влаштовуючи свої стоянки у зручних для полювання місцях, як наприклад, на Канівщині у селі Межиріч, в місці злиття Росі та Росави. З високого мису в межиріччі цих рік люди здалеку бачили стадо тварин і могли підготуватися до полювання. Під час переправи, коли з води виглядають лише голови, тварини найбільш уразливі, і їх можна було масово забивати з берега, човнів і плотів.

Джерело: сайт «in.ck.ua»

• < Попередня
• Наступна >