Відео
- Деталі
-
Цікаво
-
15 жовтня 2020, 18:33
Більше 5000 фотографій, картини і скульптури залишив після себе Іван Литвин — фотохудожник з села Грушківка Кам’янського району.
Цей дивовижний чоловік був надзвичайно талановитим, повідомляють у групі «Метелики в голові». Малював, фотографував. Дружив з Василем Симоненком. З коханою дружиною виховав двох дітей. За характером був дуже доброю людиною, любив життя, людей і до всього, що робив, також ставився з великою любов’ю.
Спадок Івана Литвина зберіг його онук – відомий художник з Черкас Ігор Солодовніков.
У середині минулого століття чи не в кожному селі були фотографии-аматори. Ентузіасти, які невтомно і натхненно фіксували побут, традиції, звичаї своїх громад, чия творчість була невід’ємною частиною сільської культури. Ці фотографи — літописці свого часу, спадок яких переважно втрачений. Тим цінніші для нас сьогодні збережені нащадками світлини, які відкривають перед глядачем миті з повсякденного сільського життя, відтворюючи незабутню реальність та викликаючи дивовижне відчуття причетності до реалій минулого століття.
Архівом такого масштабу, як Грушківка, в Україні може похвалитись хіба Криворівня, де жила, фотографувала, малювала і писала Параска Плитка-Горицвіт. Роботи її відомі далеко за межами України, експонувались у Мистецькому Арсеналі. У Криворівні працює музей, в якому зібрані фото мисткині з життя гуцульського села упродовж сорока років: від середини 50-х до 90-х років минулого століття.
Спадку Івана Литвина, який демонструє життя села з центральної України у 50-х-70-х роках минулого століття ще належить бути гідно оціненим і вивченим.
Іван Антонович Литвин народився у 1924 році у Грушківці в сім’ї селянина. У 1942 році вісімнадцятирічний Іван був вивезений до Німеччини на роботи, був у концентраційних таборах. Про табори смерті, жахи війни потім розповідав онукам. У 1945 році повернувся в село. Навчався у школі народного декоративно-прикладного мистецтва у селі Михайлівка, заснованій Макаром Мухою. Працював у бібліотеці і займався оздобленням будівель скульптурними зображеннями. У Грушківці створив обеліск загиблим у Другій світовій війні, у селі Косарях — пам’ятник визволителя.
Одружився на односельчанці Марії Приходько, виростили двох дітей — доньку Раїсу та сина Анатолія. Збудував дві хати: у Грушківці і в Кам’янці, куди з родиною переїхав у 1976 році.
Не стало Івана Антоновича у 1987 році. У 63 роки він помер від інсульту. Марія пережила свого чоловіка на 21 рік. Поховані вони у рідному селі Грушківці.
Стару велику фотовалізу з різним приладдям після смерті бабусі Марії онук Ігор перевіз у Грушківку. Там на горищі вона пролежала до 2017 року. І лише три роки тому, розглядаючи старі речі на горищі, Ігор натрапив на неї.
Серед іншого знайшлася картонна коробка з негативами. Щоб їх оцифрувати, потрібен був спеціальний сканер. На сканування негативів — близько 5000 кадрів — пішов місяць щоденної праці.
Сьогодні побачити ці фото ви можете на сторінці Ігоря Солодовнікова, вони у відкритому доступі і кожен може зануритись в атмосферу маленького села в центрі України, яким воно було 70 років тому, — з усіма подіями, святами, традиціями і обрядами.
Іван Литвин працював у різних жанрах фотографії, але результат його праці був незмінно чудовим. Творче мислення, фантазія і бачення художника допомогли зробити кожне фото емоційним, настроєвим і естетично довершеним.
Найціннішою частиною колекції є фото весільних обрядів. Камера фіксує сватання, заручини, дівич-вечір, випікання короваю, викуп нареченої, саме весілля. Колоритні образи учасників тих подій не лишають байдужими нікого. Кожне фото подібне до майстерно і з великою любов’ю до життя і людей написаної картини — у ньому ціла історія і, глянувши побіжно, вже неможливо відірватись, бо хочеться роздивитися кожну деталь і кожен штрих. Ми це відчули, подивіться і ви.