Відео

Іван Пономаренко

Деталі

Дійові особи

04 липня 2016, 12:00

 «Хочеться вирішити всі проблеми села, та завжди не вистачає коштів»

Проблем на селі завжди вистачає. Та щоб вирішити їх – не вистачає лише коштів. І допомоги з боку держави та підприємців.
Про деякі найбільш болючі моменти в роботі керівника села ми поспілкувалися з Малосмілянським сільським головою Іваном Пономаренком.

– Іване Михайловичу, зараз всі органи місцевого самоврядування переходять на систему електронних закупівель ProZorro. Чи вигідно в ній працювати?
– Справді, з першого серпня цього року всі закупівлі та всі тендери проводитимуться через систему ProZorro – крім тих закупівель, вартість яких не перевищує 50 тисяч гривень. Але і в цьому випадку закупівлі повинні висвітлюватися в системі ProZorro.
Тут є певна недосконалість. За цією системою ми, сільські голови, не маємо права самі вибирати собі підрядників.
Хтось прийде, скажімо, з Дніпропетровська чи Харкова, дасть найменшу ціну – і виграє тендер у системі електронних закупівель. А якість? А терміни виконання робіт чи надання послуг?
Якщо ми купуємо щось у місцевих підприємців чи надавачів послуг, то ми в разі чого можемо спитати з них та вимагати потрібної нам якості чи швидкості виконання робіт.
А коли ми діємо через систему ProZorro, то ми не знаємо того, в кого купуємо чи замовляємо. Чи виконає підрядник роботи вчасно та якісно? Укладаємо договір усліпу, а потім доведеться добиватися його виконання в суді. А це зайві витрати та згаяний час.
Мені, наприклад, хочеться, щоб ремонт дитсадка зробили на якісних матеріалах. А переможець тендеру купить дешеві будматеріали, а потім після цього ремонту доведеться все перероблювати.
Тому я краще найму місцевого підприємця, якого я знаю, і потім вимагатиму з нього, щоб зробив так, як я хочу.

– Найбільша проблема у сільського голови, як я розумію, це фінансова. Чи не так?
– На жаль, так. Хочеться вирішити всі проблеми села, та завжди не вистачає коштів. Вся біда в тому, що надходження до сільського бюджету невеликі,а видатки значні.
У нашій сільській раді земля не розпайована. А в результаті – мало надходжень від орендної плати. Маємо лише незначний фіксований податок, який сплачує державне підприємство. Це сільськогосподарська дослідна станція Інституту землеробства Національної академії аграрних наук України.
Мені, як сільському голові, дісталося в спадок багато приміщень, які потребують негайного ремонту. Це і заміна вікон, і заміна системи опалення, і поточний ремонт.
А ще потрібно ремонтувати під'їдні дороги. Вони, звісно, загального користування, і тому напряму укладати договори на їхній ремонт я не можу. Тому звертаюся за допомогою до приватних підприємців. Дехто ставиться до цього відповідально й допомагає, а дехто просто відмовляє. Мовляв, держава повинна сама ремонтувати автошляхи.
Звісно, якби всі підприємці активніше допомагали у вирішенні соціальних проблем села, то мені, як сільському голові, було б значно легше. Не треба давати гроші – просто візьміть та відремонтуйте дорогу чи дитсадок.
Гуртом будь-яку справу зробити можна!

– А як Ви ставитися до проблеми децентралізації та створення об'єднаних територіальних громад?
– Держава заохочує нас об'єднуватися в територіальні громади. Державний фонд регіонального розвитку допомагає коштами. Потрібно лише підготувати та захистити відповідні проекти.
Але якщо ми всі раптом об'єднаємося, то на всіх не вистачить грошей. Хто перший створив об'єднані територіальні громади, той і отримав кошти. На Смілянщині поки що не поспішають об'єднуватися. Бо як саме об'єднуватися? Яке село стане опорним?
Тут потрібно враховувати логістику. Так, у мене в селі немає середньої школи. Але село знаходиться на перетині багатьох автошляхів. Через Малу Смілянку пролягають 29 автобусних маршрутів. У нас є амбулаторія, будинок культури, два клуби, дитсадок, школа. Тобто, є всі умови, щоб моє село стало опорним.
Утім, це поки що відкрите питання.

Спілкувався Вадим НІКІТІН

• < Попередня
• Наступна >