Суспільство

Для оборонців на Херсонському напрямку потрібно зібрати 30 000 гривень на FPV-детектор

Деталі

Суспільство

16 червня 2026, 11:33

Новинна стрічка заповнена наслідками чергового нічного жаху. Росія знову забрала людські життя, зруйнувала будинки, підприємства та бізнеси, знищила те, що люди створювали роками, а іноді й десятиліттями своєї праці.
Щоразу я думаю про те, скільки всього безповоротно зникає разом із кожним таким ударом. Разом зі зруйнованими будівлями часом зникають підприємства, продукцію яких ми купували роками і настільки звикли до їхньої присутності у своєму житті, що навіть не замислювалися, наскільки вони для нас важливі. Зникають магазини, у яких ми знаходили улюблені речі. Зникають офіси, виробництва, кав'ярні та заклади, які були частиною життя. Зникають місця, з якими були пов'язані важливі події, спогади та емоції. Іноді вони відновлюються, часом - ні. Ніби руйнуються матеріальні підтвердження наших історій - те, що можна було побачити, до чого можна було доторкнутися, показати дітям і онукам, те, що допомагало нам пам'ятати. І тоді все це залишається лише у фотографіях, спогадах і розповідях людей, які ще пам'ятають, яким воно було.
А ще є ті ночі, коли ти бачиш повідомлення про атаку, стежиш за новинами, дивишся, куди летить і де вже сталося влучання, а потім чекаєш повідомлення від рідних і друзів. Достатньо лише кількох слів: «У нас усе добре». І від цього повідомлення раптом стає легше дихати. І це повідомлення та полегшення від нього теж потрапляють десь у скарбничку пам'яті, як щось найцінніше.
Саме в такі моменти особливо гостро відчуваєш, наскільки крихким є все те, що ми звикли вважати звичайним і гарантованим, - кожен день, кожна зустріч, кожен будинок, кожне життя.
Здавалося б, після всього пережитого ми мали б втомитися, втратити сили і бажання рухатися вперед. Але я щоразу відчуваю зовсім інше. Після таких ночей мені хочеться ще більше цінувати життя, ще більше любити своїх близьких, ще менше відкладати на потім важливі розмови, зустрічі, подорожі та мрії і ще більше хочеться робити свій внесок у те, щоб усе це зберегти, щоб наші міста не залишалися лише на фотографіях, щоб наші історії не перетворювалися на спогади завчасно, щоб наші діти могли жити у своїй країні, а не лише слухати розповіді про те, якою вона була колись.
Саме тому після кожної такої ночі мені хочеться берегти свою країну ще більше, ще впертіше і ще затятіше. І саме тому хочеться допомагати тим, хто зараз робить для її збереження набагато більше, ніж будь-хто з нас.
Для оборонців на Херсонському напрямку ми збираємо 30 000 гривень на FPV-детектор. Завдяки вам уже вдалося зібрати 11 500 гривень. Щоб закрити збір, залишилося ще 18 500 гривень.
Допоможімо, поки маємо таку можливість, поки маємо кому допомагати, поки маємо що берегти, поки наша країна залишається не лише в наших спогадах, а й живе тут і зараз.

Зручніше ПриватБанк, ходіть сюди: https://www.privat24.ua/send/jvltp

Краще Монобанк, ходіть сюди: https://send.monobank.ua/jar/9sg9Mdjcq7

Юлія Фомічова
журналістка, волонтерка

• < Попередня
• Наступна >