Суспільство

Павло Глазовий: «Українцям дав би сала, а хохлам - не дам!»

Деталі

Цікаво

31 серпня 2021, 18:36

30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім'ї хлібороба народився Павло Глазовий - український поет-гуморист і сатирик. Автор поеми «Слався, Вітчизно моя!», автор 13 книжок сатири та гумору, 8 книжок для дітей.
У десять років разом із односельцями пережив страшний голод, на його очах померла голодною смертю молодша сестричка, селяни, що намагалися вибратися до міста за продуктами, солдати завертали iз залізничних станцій назад – на голодну смерть. Свої перші вірші Павло Прокопович спробував написати в третьому класі.

Тільки випав перший сніг,
Я гулять уже побіг.
Я не знав, що то є сніг,
Думав: пір’я. В нього ліг…

Його перший вчитель Іван Гуцалюк давав хлопцеві книги з домашньої бібліотеки, познайомив із творчістю О. Вишні під великим секретом, адже сам поет-гуморист відбував заслання.
Після закінчення семирічки Павло навчався у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Мріяв бути вчителем української мови, вже тоді він друкувався в альманасі.
Після закінчення школи один рік пропрацював учителем молодших класів, потім добровольцем пішов до армії. З початком німецько-радянської війни мав кваліфікацію авіаційного механіка.
Згодом потрапив у блокадний Ленінград, нагороджений медаллю «За оборону Ленінграда». П. Глазовий рятував дітей, які не добігли до сховищ, адже недалеко у склад боєприпасів влучила бомба.
На війні Павло Прокопович записував свої твори в маленький блокнотик, якого постійно носив у кишені біля серця. Намагався писати про все, що бачив, що думав, що турбувало. Тому й не дивною виглядала реакція старого вчителя, коли той ознайомився з Павловою творчістю тих літ. У тих віршах була описана жива правда про війну, яку так старанно приховували керівники партії. Павло Глазовий служив у авіації. Був механіком, мотористом, стрільцем-радистом. Коли не літав – прилаштовувався в кабіні літака і писав вірші. Писав дуже дрібним почерком хімічним олівцем. Як каже сам автор, якби й згубився блокнотик, то все одно ніхто б не розібрав оті «каракулі».
Після війни Павло Прокопович згодом сам забракував більшість воєнних творів, а в 1947 році майстерно зробив книжечку на цьому матеріалі та й привіз її в Київ до редакції журналу «Молодий автор». Не забарилася відповідь, яку згодом отримав автор від редактора Шеремета, в ній писалося, що «за такі вірші можна загриміти до Сибіру».
Навчаючись у Київському педагогічному інституті, він надіслав до журналу «Перець» кілька своїх гуморесок – без будь-якої надії на їх публікацію. І раптом через деканат молодого автора розшукали в гуртожитку і повідомили, що його просить зайти до себе Остап Вишня.
Після повернення зі сталінських таборів Остап Вишня у редакції часопису займав посаду завідувача відділу листів, тож лист Глазового потрапив саме до нього.
Позитивно оцінивши спроби гумориста початківця, він сказав: «Пишіть, пишіть ще і ще!» - і порекомендував його на посаду заступника головного редактора. До останніх днів життя Остапа Вишні П. Глазовий товаришував із цим видатним майстром сміху, якого вважав своїм учителем.
Його гумор залишився життєдайною силою для читачів і після смерті письменника 29 жовтня 2004 року.

УКРАЇНСЬКЕ САЛО!
Над безмежним океаном
Лайнер проліта,
А в салоні дід старенький
Сало упліта.
Пахне салом українським
На увесь літак.
Підбігає стюардеса
І говорить так:
- Командір наш сало любіт,
Он у нас хохол.
Просіт он кусочек сала
Принєсті на стол.
Настовбурчились у діда
Вуса, наче дріт.
- Він не буде їсти сала, -
Відмовляє дід.
Вертається стюардеса
Через п'ять хвилин.
- А у нас любітєль сала
Єсть єщо одін.
- А це ж хто? - старий питає.
- Наш второй пілот.
Он хохол і любіт сало.
Щирий патріот.
Дід серветкою утерся:
- Дівко чи мадам,
Він не буде їсти сала,
Повторюю вам.
Стюардеса пильно в очі
Дивиться йому.
- Як це так - не буде їсти...
Поясніть, чому.
Дід насупився сердито:
- Поясню, мадам.
Той і цей не будуть їсти
Тому, що не дам.
Українцям дав би сала,
А хохлам - не дам!

• < Попередня
• Наступна >