Суспільство

Мініатюрний «Кобзар» Тараса Шевченка переправляли в Україну у цигарковому папері

Деталі

Цікаво

29 липня 2020, 18:35

Історія створення першого мініатюрного видання «Кобзаря» Т. Г. Шевченка, виданого 1878 року в Женеві, наскільки незвичайна, що може суперечити із захоплюючим сюжетом.
Нагадаємо, що у 1876 році був підписаний таємний «валуєвський» циркуляр, а пізніше так званий «емський» акт, який зробив ще жорстокішими вимоги цензури щодо застосування української мови. Ось чому київське товариство «Громада» приділяло таку серйозну увагу створенню за кордоном у Женеві позацензурного друку, субсидувало витрати на нього, покладало великі надії на діяльність української друкарні, доручивши організацію М. Драгоманову.
З кінця 1877 р. женевська друкарня працювала на повну потужність, і вже побачили світ 112 назв поза цензурних книг, серед яких твори Т. Шевченка, П. Мирного, С. Подолинського.
Найближчими помічниками М. Драгоманова були М. Павлик, С. Подолинський, А. Ляхоцький та Ф. Вовк. У двох останніх і виникла думка видати «Кобзар» Тараса Шевченка, переправити його землякам на батьківщину до сімнадцятих роковин смерті поета.

Федір Вовк /Волков/ (1847-1918) – український антрополог, археограф, етнограф, фольклорист, був ще й відомим публіцистом. Саме він і став упорядником женевського «Кобзаря», скромно заховавшись під псевдонімом «Сірко».
Цікава доля ще одного із видавців книжечки. А. Ляхоцький був робітником Київської «Старої громади», а, переїхавши до Женеви, опанував фах складальника, коректора і самовіддано працював у женевській друкарні. Звідки ж його прізвисько «Кузьма»? Так називала його дочка М. Драгоманова, в сім’ї якого часто через матеріальну скруту жив А. Ляхоцький. Ім’я це так до нього пристало, що і в побуті і на службі, у листуванні всі його називали тільки Кузьмою.
Важливе питання, як доставити «Кобзар» в Україну, не наражаючи на небезпеку тих, хто буде транспортувати книгу. Адже крім того, що книга українською мовою, то ще і шевченківські твори були підібрані «найкрамольніші».
Рішення було знайдено просте й винахідливе. Формат книги вибрали не випадково (8,5 х 5,5 см). Саме такий розмір мав цигарковий папір «Awadi», який користувався тоді великим попитом серед курців. При пакуванні кожну книжечку загортали в обгортку цигаркового паперу і вміщували між справжнім папером. Справу зробили так акуратно і дбайливо, що всі посилки благополучно дійшли за призначенням саме до сімнадцятих роковин смерті поета.
Зараз ця мініатюрна кишенькова книжечка вийшла факсимільним способом. Вона прикрашає експозицію музею «Кобзаря» Т. Шевченка в Черкасах.

Ольга Шарапа, завідуюча музеєм "Кобзаря"

• < Попередня
• Наступна >