Суспільство

Історія узвозів Черкас

Деталі

Цікаво

28 травня 2020, 18:26

У Черкасах є декілька особливих вулиць, де творилася історія міста. Блукаючи Хрещатиком чи вулицею Байди Вишневецького, ви розглядаєте архітектурну спадщину початку ХХ століття, поринаєте у ті часи. Однак минувшину зберігають не лише вулиці, а й узвози – спуски, створені природою або людиною, що й досі пам’ятають долі людей, які ними проходили.

Замковий Узвіз

Це одна із найстаріших вулиць міста Черкаси. На початку ХХ століття тут проживали купці, підприємці, ковалі, грабарі, лікарі та чиновники. Раніше ця вулиця мала назву Старобазарна, пізніше – Куйбишева, а з 1992 – Замковий узвіз. До сьогодні на цьому спускові збереглися будинки купця Школьнікова та кравця Куперштейна. На розі Замкового узвозу й вулиці Гагаріна (тоді – Дніпровської) розташовувався базар з торговими рядами. Згодом у верхній частині міста з’явився новий ринок, а той, що внизу, отримав назву старого. Цей базар був центром єврейської частини міста та проіснував до 50-х років ХХ століття.

Від початку до середини ХХ століття Замковий узвіз був справжніми "воротами" від "Верхнього міста" (вулиці Верхня Горова) до "Подолу" (Митниця), який тоді був густо заселений людьми та забудований фабриками. Вантажі з залізничної станції до пароплавної пристані везли саме цією вулицею. Після створення штучного водосховища 1954-1956 роках Замковий узвіз втратив своє головне призначення і перетворився на спуск для прогулянок у Долину Троянд.

Острозький Узвіз

За сквером Богдана Хмельницького зліва від Будинку природи маємо спуск, викладений слизькою бруківкою. Саме ця вуличка за фінансового та культурного сприяння могла б стати новою історичною стежкою, адже покриття дороги залишилося ще з кінця ХІХ століття. Є декілька версій походження назви Острозький, однак краєзнавці більше схиляються до тої, що походить від назви матеріалу тину (острогу), який облаштовували навколо фортеці на пагорбі. За переказами місцевих жителів, до минулого року в одному з будинків на узвозі проживала дуже сильна цілителька, яка віщувала майбутнє. До неї приходили черкасці у складних життєвих обставинах, а також приводили лікувати дітей від переляку, заїкання тощо.

Узвіз Удода

Походження назви цього узвозу має декілька версій. За однією з них, спуск отримав своє ім’я через велику кількість птахів, яка гніздилася тут ще до заселення людей. За іншою версією, узвіз назвали на честь першопоселенця. Сьогодні тут мало що нагадує про безпечний спуск до Дніпра: купа сміття, слизька стежка і хащі. А ще в минулому столітті тут було декілька дворів. В одній з них жили пліч-о-пліч ветеран Другої світової та студент. Попри те, що країна жила в епоху "комунізму", наші герої не поділили грушу. Дерево росло посеред двору і чоловіки не могли вирішити, кому вона належить. Суперечка переросла у бійку. Ветеран не розрахував сили і завдав смертельних ударів студенту. Розкаявся, прийшов із повинною і покінчив життя самогубством у СІЗО. Груша також не вціліла: в неї вдарила блискавка, і дерево згоріло дотла.

Черкаси мають близько півтора десятка узвозів. Серед них найстаріші – Острозький 1884 року, Замковий 1894, Стрілецький 1893, Пожежний 1914 та інші. Назви кожен спуск отримував на честь першопоселенців або ремесла, яким ці люди займалися. Так, у місті є Грецький узвіз, спуск Грузевича – прізвище чоловіка, який одним із перших поселився в місті і, ймовірно, міг бути грузином. За фахом діяльності названий Стрілецький, Мисливський, Пожежний узвози. Більшість із них – штучного походження, люди робили їх для зручного спуску до подолу тогочасного міста.
У 50-х роках ХХ століття в Черкасах з'явилися узвози Дачний, Казбетський, Судоремонтний, Пушкінський, Заячий, Юнацький, Пастерівський.

Черкаси – унікальне місто за кількістю узвозів. Але з 15 старовинних спусків належний стан має лише Замковий. Решта може похизуватися тільки кількістю сміття. Відреставрувавши старовинні узвози, можна було би створити нові екскурсійні маршрути й історичні стежки, місця для фотосетів і романтичних прогулянок. А поки у владців "не доходять руки", простим черкасцям лишається одне – "бути взаємно ввічливими", прибирати після себе сміття й цінувати історичну спадщину, яку залишили нам першопоселенці та ремісники ХХ століття.

Джерело:Іn.ck.ua

• < Попередня
• Наступна >