Суспільство

Поета Василя Симоненка побила міліція на станція імені Тараса Шевченка

Деталі

Цікаво

16 грудня 2019, 18:28

У грудні 1963 року, в ніч з 13 на 14-те, в черкаській лікарні помер поет Василь Симоненко. Йому було всього 28 років.
До 1963 року Василь Симоненко працював у черкаській молодіжній газеті, а коли її закрили, став власкором «Робітничої газети». До осені він працював на цій посаді, а тоді тяжко захворів.
Невиліковній хворобі передувала пригода, котра трапилася з поетом на залізничному вокзалі у Черкасах, де він проводжав свого родича з Полтавщини. Тоді Василь підійшов до буфета, аби купити цигарок. Обідня перерва закінчилася, але двері були зачинені. Він зробив зауваження продавчині, а та покликала міліцію, мовляв, відвідувач хуліганить.
Незважаючи на журналістське посвідчення, поета запхали у вагон і повезли у відділення міліції на станцію імені Тараса Шевченка.
Цілу ніч, а це було 6 червня 1962 року, Василя Симоненка протримали в каталажці. Дружина та друзі розшукали його тільки наступного ранку, і він розповів їм, як йому зв’язали руки, кинули ниць і нещадно били по нирках.
Після нападу поета дозволили забрати лише після втручання голови Смiлянського мiськкому партiï.

"Коли Василь сiв на переднє сидiння поруч з шофером, повернувся до нас i закотив рукава сорочки: Ось, подивiться. Ми жахнулись: всi руки були в синцях. А на тiлi, здається, нiяких слiдiв. Хоча били. Чим били, не знаю. Якiсь товстi палицi, шкiрянi i з пiском, чи що. Обробили професiйно. I цiлили не по м'якому мiсцю, а по спинi, попереку. Коли везли туди (до камери), погрожували: Ну, почекай, ти ще будеш проситися, на колiнах повзатимеш", - згадував ті жахливі події колега поета Віктор Онойко.
Василь Симоненко написав літературні казки "Цар Плаксiй i Лоскотон", "Подорож в краïну Навпаки", "Казка про Дурила". У них влада бачила критику радянського уряду. Його твори за життя не видавали.
Останній свій вірш "Маленьке - не смішне" Симоненко написав у вересні 1963 року:
Маленьке - не смішне,
Адже мале і зЕрно,
Що силу велетням і геніям несе.
Мале тоді смішне,
Коли воно мізерне,
Коли себе поставить над усе.
Але скажіть, хіба такого мало,
Хіба такі випадкИ не були,
Коли мале, як прапор, піднімали
І йшли за ним народи, мов осли?
І чи тоді мізерне та смішне
Не оберталось раптом у страшне?
У грудні 1963–го поета не стало. Поховали його в Черкасах. Офіційна причина смерті — рак нирок. Але друзі переконані: те затримання пришвидшило хворобу і стало помстою влади за викриття правди про репресії.
Більше про Василя Симоененка читайте тут:

• < Попередня
• Наступна >