Зоя Казанжі

Деталі

13 жовтня 2018, 09:20

журналістка

Про громадських активістів

–«В каждом государстве есть два десятка горячих голов. Поэтому их надо либо отрубить, либо перекупить». Давня мудрість. Яку часто використовують як інструкцію для дій.
Хто такі громадські активісти?
Це люди, на плечах котрих багато хто в’їхав у владу в 2014 році і там залишився.
Це люди, які йшли на Майдан – в Києві і в своїх містах, - і не знали, чи повернуться.
Це люди, які після Майдану і анексії Криму, пішли добровольцями боронити країну і велика кількість загинула в тогорічних котлах і замісах.
Це люди, які шукали ліки, бронежилети і тепловізори по всьому світі – і знаходили їх.
Це люди, котрі всім і завжди заважають. Будь якій владі. І несамовито дратують обивателів, які не хочуть жодного землетрусу у своєму затишно-рослинному житті. І прагнуть «чтобы был мир».
Через кілька років після Революції гідності сталося те, що, власне, і прогнозувалось: хтось романтично продовжує захищати інтереси громад, ризикуючи власною безпекою, здоров’ям і життям, а хтось прагматично забезпечує себе статками, не гребуючи можливостями і методами.
Ми в своїх містах добре знаємо, хто є першими і хто є другими.
Громадянське суспільство знаходиться в дуже початковому стані. Ми і справді лише вчимося бути відповідальними громадянами. Ми багато помиляємося. У нас уражена безпека глобально і локально. Ми лише вчимося будувати довіру у стосунках, але це виявляється складним і болючим. У нас практично відсутня інституційна довіра. Все це - хвороби росту трансформаційного суспільства.
Було би добре оминути таку стадію. Але поки не виходить.
Нас ковбасить, ми сваримося одне з одним, у нас немає ресурсів, у нас кволі результати, нас перемагає влада навіть у дрібницях, будь яке рішення, яке йде на користь громаді, дістається колосальними силами.
Більшість тих, хто сидить на владних стільцях, активістів ненавидять.
Кажу вам, як та, яка недовго сиділа скраєчку такого стільця і бачила багато процесів зсередини. З одного боку, сфера твоєї чиновницької відповідальності занедбана і валиться, ти працюєш як швидка допомога, щоб нівелювати ризики і наслідки; з іншого боку до тебе приходять люди, які готові роздерти, тому що у них немає ще одного життя і вони розуміють, що кожний день – час втрачених можливостей.
У нас вже вкрадено 4 роки життя. Реванші відбуваються і відбулися. Одеса це демонструє дуже наочно і у дуже страшний спосіб – намаганням знищити тих, хто заважає.
Заважає красти, багатіти, купувати маєтки в Лондоні, обирати пожиттєво, приймати рішення в інтересах одного злочинного клану.
Коли починаєш думати над цим, охоплює страшенний розпач.
Активісти програють владі з її ресурсами, необмеженими можливостями, репресійним апаратом, методами дискредитації.
Колись, один мій знайомий, вимушено емігрував за часів Януковича. Йому передали, що якщо не замовкне, то їх з дружиною затримають з наркотиками і на основі цього позбавлять батьківських прав. Я тоді послухала і розсміялась: - Ну як так? Люди, які не вживають наркотики, раптом стають наркоманами і такими, що у них забирають дітей?!
Інший наш знайомий, із силових структур, серйозно мені відповів: - Ти просто не розумієш. Якщо проти тебе ВСІ силові і державні структури – прокуратура, міліція, суд і так далі, - ти програєш однозначно і вже в першому раунді.
Знайомий давно емігрував. І живе собі в країні, де ніхто не ставить собі за мету знищити того, хто заважає марширувати.
Інший знайомий, коли ми розмовляли з приводу не розслідування злочинів, сказав так: - Все залежить від політичної волі. Всі злочини розкриваються. Якщо є команда їх розкривати. І якщо не знищені певні структури. Тому що для того, щоб стати профі, треба років 10.
Ми маємо погану тенденцію. Дуже погану. Переслідування, залякування, погрози, дискредитації та інші методи по відношенню до людей, які не вписалися в рейдерські схеми, не пішли до незаконних парамілітарних угрупувань, не працюють на відкатах, не погоджуються на бізнесові чи політичні договорняки.
Активістам створюють образи міських божевільних. За допомогою інформаційних технологій нівелюють і надають негативної конотації слову «активіст». Стикають лобами, вкидаючи фейки і відверту брехню одне про одного, шантажують рідними і близькими.
І ці тенденції, вже зрозуміло, лише підсиляться перед виборами.
Якщо це не припиниться, наслідки непрогнозовано-тяжкі. Або прогнозовано.

Із допису у ФБ