Василь ЗИМА

Деталі

29 березня 2023, 10:49

журналіст

Про те, що ця війна довела раз і назавжди: сильна рука нікого не врятувала, врятували руки

–Побачив, що в телеграм-каналі вже проводять опитування, а за кого б ви проголосували, якби… 62 відсотки за Зеленського.
Якби… А давайте уявимо, якби… Просто зазирнемо у альтернативну реальність. Якби. Якби 300 строковиків- нацгвардійців, яких чомусь залишили самих боронити летовище в Гостомелі, кинули зброю, побачивши десантників, і втекли. Якби Тетяна Чорновіл не вивезла в машині ракети від протитанкового комплексу «Стугна» і не підбила перший танк на трасі під Броварами. Якби тисячі добровольців не пішли за зброєю і не кинулися грудьми боронити Київ. Якби невідомий герой не втримав дамбу в Козаровичах і ворог її захопив і вода Київського моря не залила Демидів. Якби прості люди не чинили опір і не наводили артилерію на ворожі колони. Якби льотчики не злетіли у небо, залишивши авіацію під ворожими ракетами. Якби чинна влада таки посадила генерала Марченка і він не поїхав рятувати Миколаїв. Якби ворог прорвався за Миколаїв і доліз до Умані. Якби тероборона Сум не замкнула ворога на Сумщині і колони дійшли до Києва. Якби військові і добровольці не втримали Чернігів. Якби генерал Кривонос не заблокував для ворога Жуляни. Якби мільйони людей не віддавали на армію останнє. Якби зацьковані владою бізнесмени не жертвували на армію і гуманітарку мільярди задекларованих грошей, а сиділи б десь на теплих берегах, давши право жертвувати мільярдерам з Офісу Президента. Якби не безіменні і полеглі вже герої з усіх тих сіл і містечок, де ворог чекав на квіти, а одержав вогонь. Якби не наші друзі, які прийняли мільйони біженців і давали танки, солярку і снаряди, коли не було зрозуміло, встоїть Україна чи ні.
Якби все вирішувала одна героїчна особа, яку телеграм-канал радує чудовими рейтингами, вирішувала все сама. Якби. І коли ви все зважите на вагах, чесно і без політичних симпатій, то одразу відчуєте вагу того, про що не кажуть у Єдиному марафоні, і надзвичайну легкість того, чому надають великої ваги. В цій країні мають вижити люди, які потім скажуть, якою ціною все і наскільки було б легше, якби хтось за три роки бодай один раз згадав про армію і війну. І не зазирав у очі Путіну, а зазирнув у очі бойовим генералам і ветеранам. Хоча, генерали ж або по судах ходили або були закинуті на периферію життя, а ветерани ходили своїми маршами, коли жителі печерських пагорбів уже залишали Майдан. Та й не було видно цих жителів за щільними колами охоронців. Якби.
Якби вибори були завтра… Я проголосував би за парламентську республіку, в парламенті якої нема випадкових олігархічних партій, придуманих в сауні, після концерту, щоб більше ніколи жоден «Брєжнєв» не ходив з медалями і зірками на грудях, відволікаючись ненадовго від написання сто тридцять п’ятого тому книги про війну, в якій він всєх пабєділ, на те, аби зачитати на камеру кимось написаний текст.
Якби. Цей народ втримав країну без команд і наказів. Часто покинутий і зраджений силовиками, часто беззбройний і обманутий. Вірячи лише сусідові дяді Льоші, який виніс руками ворожу міну, чи бабі Горпині, яка супчиком потруїла ворогів. І вірячи армії , якій скидав, ризикуючи бути розстріляним, координати російських позицій. А оці фантазери, яким уже якби… Нехай врешті затямлять: ця війна довела раз і назавжди: сильна рука нікого не врятувала, врятували руки. Мільйони рук, які без жодних розпоряджень з Банкової просто взяли і показали ворогові велику соковиту дулю. Якщо цю дулю хочуть побачити ще десь, то можете писати рейтинги. І видавати мільйонними тиражами. Точно так само, як труди найвеличнішого письменника сучасності. Звісно ж, за бюджетний кошт.