Тетяна ЧОРНОВОЛ

Деталі

16 серпня 2022, 23:08

боєць ЗСУ

Про фронтові будні наших захисників

–Доброго ранку! Насправді, нічого романтичного... Подивіться на обличя, як запорошене. От раніше, коли менше обстрілювали посадки ми спали на позиціі в наметі. Оце була романтика, зручно, тепло, запах: над тобою цвіте акація і глід, колискова - над тобою всю ніч літають шурхотять "кабанчики" і гупають десь за полем. Це наші стріляють у ворога, тоді гучніший вихід, або ворог відповідає, тоді гучніших прихід, але ми десь посередині цієі дуелі, навіть не в зоні перельоту чи недольоту.
В наметі було безпечно, ще й тим, що тепловізор на Орлані не бачить. Він стояв в кущах, ДРГ пройде поряд полем і не побачить. Головне було ночувати з тими бійцями, що не хроплять. Ми навіть продовжували спати, після того, як нашу позицію раз розстріляли розібрали мінометом, бо це була " отвєтка" за нашу роботу. А в ночі ми нікого не чіпали. Просто спали. Зазвичай тільки удвох на позиціі. Тому, що це мінімальний розрахунок Стугни, тому що двоє влізають в намет, для двох треба менший окоп...Зазвичай на позицію у нас їздять ті, що поменші зростом...
Коли почалися інтенсивні нічні обстріли аби куди просто для знищення посадок ми змушені були перейти спати в окоп. А зараз навіть лунки в окопі робимо від касетних. Порада для військових -земля під осінь цемент, купили перфоратор на акумуляторах, щоб робити лунки.
Спати в окопі, ще те задоволення.
Тобі всю ніч земля сипеться на обличчя, тверді грудки скочуються під ребра, лоскочуть мурахи і кліщі, від сирої землі тягне навіть в спеку і коли земля суха, як камінь. ( Якось навіть підхопила запалення легень). А найгірше в окопі, це довгі ноги, їх нікуди витягнути, ризикуєш вдарити по обличчю напарника...
Звернули увагу, що добре засипаємо, коли далекі одиночні приходи - заколисує.
Не треба тільки нас жаліти. Описала, бо журналіст в крові - репортаж, так би мовити. Ми далеко не кожну ніч спимо на позиціі. Міняємося зрештою. Тільки інколи було, що кілька діб поспіль. І зараз ще й літо!