Іван ХОМЯК

Деталі

07 липня 2022, 21:05

викладач

Про офлайн навчання, бомбосховища і життя школярів

–Розкажу вам одну давню історію із власного педагогічного досвіду. Трапилося це, коли я був звичайним вчителем хімії в далекій сільській школі. Одного ранку стоїмо із директором на ганку і обговорюємо новину, як десь в Сибіру під час пожежі згоріли учні із вчителькою. Він каже:
- Таке тільки в "оцих самих" може бути...
- Не факт.
- Тобто, не факт?
- Звідки ми знаємо, що у нас було б менше жертв?
- У нас був день цивільної оборони.
- Так. Це коли вчителі пів уроку учням розказували, що потрібно буде виходити і ще пів уроку чекали три дзвінки. До того ж ми не рахували час на евакуацію, не зважали на незворотні втрати серед тих, хто десь заникався. Я вже не говорю про психологічний стан евакуйованих. Одне діло, коли "ура урок прогулюємо", а друге "калавур рятуйте".
Мій директор був людиною, яка провела два роки в Афганістані, тому розумів, що навчання та реальність - це дві великі різниці.
- То що, давай зараз несподівано дамо сигнал на евакуацію?
- А давайте, щоб два рази не вставати, я піду до себе і зроблю кілька димових шашок. Тихенько закину їх в декілька класів, а далі побачимо, як будуть даватися сигнали, як на них реагуватимуть, і скількох ми "недорахуємося".
Так і зробили. Результат був жахливий. Зважте на те ,що це одноповерхова школа із чотирма виходами і невеликою кількістю учнів. Подробиць летальної поведінки учнів описувати не буду. Скажу одне - кілька тижнів ми вперто тренувалися проводити несподівану евакуацію за усіма правилами. Не раз на рік, а кілька раз на день протягом кількох тижнів. Ми зупинилися лише тоді, коли кількість ймовірних жертв упала нижче 2 %.
Я завжди запитував своїх студентів, що мали отримати диплом педагога:
- Яка найперша та найголовніша задача вчителя в школі?
Вони давали купу неправильних відповідей, якими ми напакували їхні голови за роки навчання.
- Ні, це все другорядне. Найперша задача вчителя в школі - зберегти життя і здоров'я учнів. Бо за невірно підібрану методику чи невідповідне ТЗН, вас в суді не переслідуватимуть. А за втрату життя та здоров'я учнів, ласкаво просимо до криміналу.
А тепер уявіть, як із триповерхової школи евакуюються у сховище три-чотири сотні непідготовлених жевжиків. У них є на повну евакуацію 3-5 хвилин. Іншими словами -можна й із за парти не вставати. Просто надіятися на те, що прилетить по комусь іншому. Бо, надіятися, що росіяни не наважаться бити по освітніх закладах - це триндець, як наївно.
Є два правила щодо прогнозування поведінки росіян:
1) Коли росіяни брешуть?
- Коли росіянин відкриває рота, тоді й бреше.
2) Що росіяни можуть зробити?
- Усе найгірше із того, що лише може придумати будь чия схиблена фантазія - це вони зроблять.
Навіщо тоді ми обговорюємо і плануємо такі ризиковані дії? Про це буде колись інший довгий допис.
Та й чого там боятися? Адже, загине лише десь біля сотні дітей, а інші знову повернуться в онлайн і усе буде так як мало бути спочатку. Більш за все, конкретно вашу дитину чи ваш освітній заклад не зачепить - їх у нас багато, по усіх з першого разу не влучать.