Сергій МОШЕНСЬКИЙ

Деталі

08 липня 2021, 00:10

член Спілки краєзнавців України, екскурсовод "Поетичної толоки"

Про Смілянщину, яка вражає

–У рамках проекту «Смілянщина вражає» було розроблено десять туристичних маршрутів мальовничою Смілянщиною. На базі Черкаського університету імені Богдана Хмельницького, факультету післядипломної освіти та кафедри туризму, деканом якого є Олена Костюкова, вперше на Черкащині отримали «Дипломи екскурсовода» десять смілянських педагогів. Серед цих маршрутів є і екскурсія:
«Поетична толока Тодося Осьмачки».

70 кілометрів від Шевченківської Кирилівки, стільки ж на схід від козацького Чигирина, гайдамацького Холодного яру, за 30 кілометрів від історичної Сміли та неподалік від колишнього райцентру Ротмістрівки розташоване село Куцівка. З 2006 року всіх, хто подорожує трассою «Умань – Черкаси» зустрічає придорожній знак, на якому написано: «Куцівка 8км. Село, де 16.05. 1895р. народився письменник Тодось Осьмачка».
Хто ця постать, що йому надана така честь? На всі ці питання ви отримаєте відповідь, пройшовши дорогою до храму душі, тим шляхом, яким мріяв повернутися до рідної Куцівки поет, письменник з нелегкою долею Тодось Степанович Осьмачко.
Дорога в Куцівку – це шість спусків і підйомів по горбистій місцевості.
До революції 1917 року Куцівка була основним постачальником цукрового буряка на Смілянські цукроварні графа Бобринського. В 1930 роках куцівчани були комуністичним налигачем загнані в дві комуни, яка розплатилася виселенням десятків сімей, голодною смертю 250 осіб.
Давайте зупинемось ось тут на пагорбі узбіч дороги. Перед вами відкривається панорама української природи – горби, луки, ярки, посадки, різнобарвний природній ланшафт Сміляншини. Недарма наш край ще називають українською Швейцарією, або другими Карпатами. Зліва колишній хутір Терни. Терни – бо вся територія була вкрита природньо - насаджених садків терену.
Біля дороги стоїть обеліск невідомої сторінки в історії Другої світової війни. Бій за хутір Терни 30 січня 1944 року при визволенні Ротмістрівського району під час Корсунь – Шевченківської битви забрав життя 250 бійців. У брацькій могилі лежать останки невідомих солдатів – і німецьких і радянських. На честь 65 річниці визволення завдяки ініціативі, підтримці меценатів, селищних рад трьох навколишніх сіл – Куцівки, Ташлика, Ротмістрівки – було встановлено цей обеліск.

Справа прохолодою нас манить урочище Холоднее, яке декілька тлумачень своєї назви –навіть у жарке літо там завжди прохолодно, у голодні тридцяті роки там пропадали прохожі люди, бережиною можна вийти байраками до Холоднянських лісів Чигиринщини. За Куцівкою проходить стара Чигиринська дорога, якою гайдамаки тікали до Холодного яру.
Тут у 70 роки минулого століття було знайдено кладовище мамонтів.
При в’їзді в село вас зустрічатиме стела в образі жінки – трудівниці.
Чому використали образ жінки із снопом на руках? Бо на жіночих руках тримається село. Жінки жали, місили, випікали хліб. Жінка зустрічає гостей хлібом, випроваджає дітей у дорогу і завжди їх чекає. То ж барельєф жінки із снопом - символ села Куцівки.
Куцівка наша стоїть на чотирьох пагорбах, на яких запоріжські козаки заснували кутки: Лука – Лукіївку, Реп’ях – Реп’яхівку, Балан – Баланівку, Гарбар – Гарбарівку. А сотником у них був козак Куций. І хоч він був, як багато сьогоднішніх куцівчан, маленького зросту, та перед ним ставав на коліна не один ворог.
Сходить сонце над Червоним хутором, а ховається за Рудою. Кожен куток має свій яр: Хрестовий, Перепеличкин, Павлушин, Холодний, Куций. А навколо села, між хутором Зайцівкою, Терни і аж до Росоховатої стоять на сторожі до сотні козацьких, сарматських, скіфських курганів, могила цариці амазонок. Серед них могили кошових отаманів, що віками охороняли цей край від поганців.
Три сільських Майдани скликали селян то на віче, то на гулянку. Тиха річка Гнилий Ташлик, розділяючи село навпіл, з’єднувала невеличкі ставочки, що ховали своїми очеретами на гніздах лебедів та качок. А в березі, що поріс верболозом, плавали в’юни та краснопірка. Чигиринська дорога одним кінцем звивалася попід ярами до самої Сміли, а там через Юрієву гору і до Мотронівського монастиря недалеко. А друга його сторона бігла левадами через Матусівську церкву аж до Шполи, а там і до Лебединського монастиря рукою подати. Сьогодні вас зустріне в центрі села став, де плавають близько пятидесяти лебедів. А далі дорога поведе до святого і в одночас чудотворного місця всієї Куцівки – українського храму «Різдва Пресвятої Богородиці», що з 2010 року, піднявшись з руїн, маючи 200 літню намолену історію, молиться за мир на землі.

Вулицею Тодося Осьмачки, де вас традиційно пригостять смачними українськими варениками і холодним селянським узваром, ви попрямуєте на край села Реп'яхівкою на колишню Заруду, де колись стояла хата батьків Осьмачки. Немає вже хати Осьмачків, немає ще й музею присвяченого поетові.
Та це тільки початок. Вже пишеться історія села, написана не одна книга про долю Тодося. Кожного року з'їзджається митці з усієї України, щоб вшанувати його народження. Вірю, що прийде час і покличе душа пророка правди Осьмачки на всеукраїнську толоку всіх аматорів слова, пісні, пензля чи народних умільців.
Відкриємо по-новому в нашій душі рідні куточки нашої неньки України. І всі разом відкриємо музей, збудуємо хату на Осьмаччиній горі. І сядемо всі разом біля ставу до щедрого столу, і заспіваємо разом українську народну пісню:
« зеленеє жито зелене, хорошії гості у мене…»

Із допису у ФБ