Наша електронна пошта:
smila.ua@ukr.net
logo
icon-top-follow icon-top-fb

biznes lanch ANI

 

AZK MIG

Стрічка новин

Економіка

Микола Липовий

Липовий

 

«НА ЖАЛЬ, БАГАТО ЗАГИБЛИХ ПІД ІЛОВАЙСЬКОМ БІЙЦІВ 51-Ї БРИГАДИ Й ДОСІ НЕ ВИЗНАНІ ГЕРОЯМИ ТА НЕ НАГОРОДЖЕНІ. А ЦЕ СПРАВЖНІ ПАТРІОТИ!»

 

29 серпня минає друга річниця Іловайської трагедії. Кількість загиблих українських воїнів ніхто не порахував і досі. А тих, хто вирвався з чіпких лап смерті, вище командування назвало зрадниками.

46-річний смілянин Микола Липовий нещодавно демобілізувався з лав Збройних Сил України. Він пройшов усі кола пекла в Іловайському «котлі» у складі 51-ї бригади, отримав тяжке поранення, знову повернувся до своїх побратимів – щоб захищати рідну землю й незалежну державу.
І залишився патріотом – незважаючи на смерть товаришів, бездарність генералів та байдужість чиновників.
Йому важко розповідати про війну, але він чесно дивиться людям в очі. Все, що міг і що не міг, він зробив. І не його вина, що Донбас і Луганщина й досі не визволені від окупантів.

 

– Як Ви потрапили на фронт?

– Коли почалася війна на Сході, пішов добровольцем в армію. Хоча міг би дома сидіти, адже маю трьох дітей – і у військовому комісаріаті не хотіли брати мене на службу. Спочатку відправили в Одеську область – на кордон із Придністров’ям. Там я написав рапорт, щоб перевели в зону бойових дій. І мене направили до 51-ї бригади, що дислокувалася в Луганській області.
Потрапив до розвідувального взводу. Звільняли Рубіжне, Сєверодонецьк і Лисичанськ. Під час штурму цього міста наша група з восьми бійців брала замінований блокпост. Потім були інші населені пункти, звідки з боями вибивали сепаратистів. Нарешті, зупинилися ми в Малій Покровці під Іловайськом. Довго штурмували тут ворожий блокпост, перекрили дві траси. Часто ходили в розвідку – на танках і бойових машинах піхоти.
Одного разу виїхали увечері в розвідку групою з десяти чоловік на одній БМП, щоб допомогти добровольчому батальйону «Донбас». Приїхали на місце, а там нікого немає. Аж раптом виходить із посадки цілий натовп людей у камуфляжі – чоловік п’ятдесят. Кажуть нам на російській мові – мовляв, ви ідіоти, де ваш прапор, ми вас хотіли лупонути з гранатометів. А ми відповідаємо, що все нормально. Пообнімалися, пожартували. Дивимося – а в них шеврони Новоросії.
Пощастило нам! А могли запросто нас знищити. Господь нас врятував...
– А що трапилося під Іловайськом?
– Під Іловайськом проти нас воювали не якісь там ополченці чи добровольці, а кадрова російська армія. Авіація, артилерія, танки. Наступала Псковська десантна дивізія – але ми її фактично розбили. Хочу сказати, що російські солдати є нікудишніми вояками. Хоча артилерія у них потужна. Але в ближньому бою росіяни слабаки. Вони успішно воюють, коли їх у декілька разів більше, ніж нас. Тоді вони герої.
Сам Іловайський «котел» виник несподівано для нас. Ніхто не міг подумати, що Росія нахабно введе свої війська на територію України. Але ж командування повинно було передбачити й такий варіант розвитку подій. До речі, дехто з офіцерів знали про майбутній наступ росіян і тому взяли відпустки чи раптово захворіли, щоб врятуватися.
Те, ми потрапили в «котел», це непросте питання. Та найстрашніше те, що вихід із оточення був зовсім непродуманий. А може, й продуманий – тільки в тому плані, щоб більше загинуло патріотів. Тому що вивести таку масу людей у чисте поле, а потім з двох сторін знищити артилерією і «Градами» – це не просто так. Це зрада!
Розстрілювали нас, мов мішені в тирі – з автоматів, кулеметів, гармат, гранатометів.
Так, нас прикривала авіація. Але що кого там було прикривати, коли вже наших змішали з землею…
Та ми вийшли з гідністю! Примудрялися на бойових машинах піхоти успішно палити важкі російські танки. І горять вони, як смолоскипи. Ми проривалися з «котла», три дні виходили з боями. Я вивів тоді сім бійців, бо добре орієнтувався на місцевості. А поряд машина з пораненими їхала, то хлопці примудрилися спалити російську БМП. А коли під’їхав ворожий танк, то кинули цеглину замість гранати – бо не було нічого під руками. І російські танкісти повискакували зі страху й втекли. Оце такі вони вояки!
– Після Іловайська 51-у бригаду розформували. Чому?
– Наша 51-а бригада воювала добре. Але після Іловайського «котла» Порошенко розформував її, бо вважав бійців зрадниками. Мовляв, погано билися і в полон здавалися.
Насправді наша бригада звільнила багато населених пунктів. Чи не найбільше серед інших бригад і батальйонів. Але при цьому зазнала великих втрат – і вбитими, і пораненими. І багато наших у полон потрапили.
А що робити, коли закінчилися боєприпаси? Коли тебе кинули напризволяще?
Були такі, що добровільно здавалися. А частіше брали в полон, коли вже розстріляні останні патрони. Хоча часто хлопці підривали себе гранатами, щоб не здаватися.
На жаль, багато загиблих під Іловайськом бійців 51-ї бригади й досі не визнані героями та не нагороджені. А це справжні патріоти!
Боляче, коли бачиш, як швидко роблять кар’єру тилові криси, а ті, хто поліг за Батьківщину чи виніс пекло полону, вважаються зрадниками.
– Командиру бригади теж випала нелегка доля…
– Так. У нашій бригаді було майже 5 тисяч солдат і офіцерів. А командував бригадою полковник Павло Пивоваренко. Його спочатку оголосили зрадником. А він загинув під час прориву з «котла». Потім з’ясувалася правда, і полковника поховали з почестями. Бо він не кинув своїх бійців і до самого кінця відважно бився з ворогом. То не його вина, що загинуло стільки наших воїнів. За це мають нести відповідальність штабні генерали разом із міністром оборони.
Зазвичай, командири бригад відсиджуються у штабах кілометрів за сорок-п’ятдесят від передової – на карті воюють. А наш комбриг у розвідку ходив, штурмував блокпости.
Його самого в «котлі» спочатку не було. Але він пробився з боєм до оточеної бригади і намагався вивести нас із «котла». Якби Павло Пивоваренко був зрадником чи просто боягузом, то не поліз би під кулі рятувати своїх бійців.
Полковник був надзвичайно відважною людиною. У розвідку йшов на броні бронетранспортера чи БМП, мотався по териконах і не боявся нікого й нічого. Був чесним і справедливим, боягузів зневажав, а за хоробрих воїнів стояв горою.
– Чи страшно на війні?
– Звичайно, на війні страшно. І в першому бою, і в третьому, і в останньому. Але в першому бою все якось хаотично, нервово. А потім починаєш контролювати ситуацію, воюєш «на автопілоті», не задумуючись. Долаєш страх – і вперед. Просто з часом звикаєш до небезпеки і знаєш, що тобі робити. А буває, що виходиш із бою – і не можеш згадати деякі моменти, настільки напруженим був бій. Усе в голові пролітає якимсь калейдоскопом.
Звісно, з кожним боєм стає легше. Розумієш, що це важка робота, яку треба виконати за будь-яку ціну.
– Як Ви вважаєте, чому трапилася Іловайська трагедія?
– Нас просто віддали на розтерзання ворогу! Просто кинули напризволяще. Ніби навзамін – замість тієї Псковської дивізії, яку ми розбили під Іловайськом. Щоб російська армія не пішла далі. Тому що, я так розумію, далі нікого не було. І ніхто тоді не міг зупинити ворога. І нас віддали на заклання. Лише з нашої бригади більше тисячі бійців загинули. А усіх загиблих і зараз важко порахувати.
Росіяни нас розгромили – і зупинилися. Не ризикнули йти далі. І це значить, що ми власними життями заплатили страшну ціну. І зупинили ворога своєю кров’ю. Тільки не зрозуміло, навіщо з нас робити зрадників. А тих генералів, які залишили нас у «котлі», потім нагородили!
Тому ті хлопці, які вже понюхали пороху, не поспішають знову їхати в зону бойових дій. Не хочуть бути «гарматним м’ясом» для хитрих політиків, які ведуть брудну гру й використовують чужий патріотизм для власного піару.
– На Вашу думку, чи достатньо сильна українська армія, щоб повністю звільнити від окупантів Схід України?
– Звільнити окуповані території можна було ще в 2014 році. Просто нам надходили від вищого командування такі «дивні» накази, що не розумієш – чи це зрада, чи звичайне недбальство. Коли ворог уже майже розгромлений, нам наказують відійти. Коли можна ворога добити, лунає наказ випустити. І таких прикладів було дуже багато! Чому так, не знаю…
А ще нам забороняли застосовувати важке озброєння. І невідомо як росіяни отримували інформацію про наші наступи. Тому й втрат у нас було багато. Хтось у вищих штабах «зливав» інформацію ворогу. А коли наступали без підготовки, то все проходило нормально – швидко вибивали сепаратистів із населених пунктів.
– Чим Ви займатиметесь у мирному житті?
– Раніше, до війни, я був приватним підприємцем. Займався встановленням систем опалення – і на теренах Черкащини, і в Києві. І навіть у Росії працював. Скажу одне – без роботи не сидітиму. Адже треба годувати сім’ю.
Але раптом прийде час і покличе Батьківщина – знову візьму до рук зброю, щоб зупинити будь-якого ворога. Така вже наша доля – жити із шаблею, як жили наші козацькі пращури. І захищати волю і незалежність…

Спілкувався Вадим НІКІТІН

scroll back to top

Додати коментар

 

Захисний код
Оновити

vdoma1

 

metalobaza

Дійові особи

Ігор РАБОТЕНКО

rabotenko

  

Про перехід смілян на індивідуальне опалення

 

Сергій ТАРАН

Taran

 

Про запаси Держрезерву

 

 

Валентин Бугрим

Bygrum

 

Про злочинне підвищення цін на продукти харчування

 

Авторизуватися через соціальні мережі:

 

 

booked.net

 

Політика
Незважаючи на карантин, у Смілі щодня скликають сесії міської ради та відбуваються скандали

19 березня 2020, 16:45

2020 03 19 sesiya123

Попри те, що сьогодні міський голова Сміли Олексій Цибко святкує День народження, депутати не захотіли зробити йому подарунок – провести сесію міської ради.


Економіка
У березні бюджет Сміли недоотримає 8 мільйонів гривень

20 березня 2020, 17:31

2020 03 20 budgetУ березні-квітні міський бюджет Сміли може недоотримати більше 8 млн грн.


Суспільство
В області вже півсотні хворих на коронавірус

29 березня 2020, 23:11

2020 03 28 covidСтаном на 22.00 годину в області зафіксували 50 осіб інфікованих на COVID-19.


Цікаво
Черкащанка з інвалідністю шиє косметички

29 березня 2020, 15:41

2020 03 10 symka

Черкащанка Наталія Давиденко шиє косметички та сумочки на замовлення.


Афіша
Сьогодні буде концерт та урочиста хода на честь Т.Шевченка

10 березня 2020, 10:22

2020 03 10 vhanyvanakob

10 березня у Смілі відбудуться офіційні заходи на честь вшанування Великого Кобзаря Т.Г.Шевченка.