Економіка
- Деталі
-
Дійові особи
-
09 серпня 2017, 00:01
медіа-редактор
Про "Оризон"
Я був очевидцем, як цей велетенський завод будувався.
Ще пам'ятаю пусті поля, які були на цьому місці на околицях Сміли.
Колись на ньому працював і мій батько. Але не сказати, що маю велику ностальгію про цей завод. Місто від нього начебто виграло - нові мікрорайони, новий статус і таке інше, але щось в моєму пасторальному дитинстві зламалось. Моя мала Батьківщина змінилась у мене на очах і не в кращий бік: зникло багато милих оком природних краєвидів, помітно погіршилась екологія, і хоча збільшилось населення, але й збільшилась його русифікація.
Цей завод був одним з типових радянських проектів економічної гігантоманії, але й одночасно проектів соціальних, націлених на перемішування народів, на посилену русифікацію України. Мені, підлітку, вже тоді, наприкінці 70-х, якимось незрозумілим чином була очевидна його непотрібність ні економіці регіону, ні навіть всьому СРСР. Коли Союз рухнув, я так і подумав, що саме такі безглузді гіганти його й підкосили. В тому числі.
Про продукцію заводу казали, що вона засекречена, що це щось пов'язане з ракетною технікою. Задля виправдання свого існування завод пробував було випускати й мирну продукцію - телевізори, але слави марка "Оризон" так і не здобула. Звісно, майно є майно, і воно повинно працювати, незалежно від походження. Тож, добре, що не все там поросло бур'яном врівень з дахами. Але щоб оживити це підприємство, потрібне таке масштабне фінансування, яке Україна сьогодні не може собі дозволити. Хіба що... відродити його саме як завод ВПК. Щоб компенсувати виробничі втрати на Донбасі.
Сьогодні країна потребує налогодження виробництва сучасної стрілецької зброї, набоїв до неї, протитанкових та протиповітряних ракет, бронів та засобів радіо-електронної боротьби. Один цей смілянський завод має стільки цехів та виробничої площі, що запросто міг би вмістити всі ці виробництва одночасно. Ще й танковий завод би там помістився.
(із допису на своїй сторінці у Фейсбуці)
Коментарі