директор школи

Люди, допомагайте хлопцям з ЗСУ…

- Ало, ви директор школи?
- Так, а з ким я розмовляю?
- Я був у вас, ми жили у вас. Ми були з вами, а ви доглядали за нами. Ви, ваші працівники турбувалися, кормили нас. Пам’ятаєте, 24-у?
Нас багато було у вас, багато.... А тепер немає 200 чи 300 тих, хто був у вас. Одиниці залишилися... І для когось із них, перебування у школі – це були останні гарні дні і спогади. Багато хто говорив, що хоче назад до вас, у школу, де тихо і сухо... Більше нам і не потрібно.
Дякуємо, дякуємо, дякуємо.... За все. За те, що ви розумієте, що ми тут і за вас всіх. Це для нас дуже важливо.
Дякуємо, дякуємо, дякуємо. Всім людям, хто нам допомагає дякуємо... Тут, за дорученням ротного, вам відсилаю на згадку про нас, маленький сувенір....Ми так хочемо, на згадку.

Ось така розмова.... Важко, дуже важко це чути, розуміти, не хочеться вірити у сказане... Клята війна загрібає...наших хлопців, загрібає....
ЛЮДИ, ДОПОМАГАЙТЕ ЇМ, ПІДТРИМУЙТЕ – РОБІТЬ ЦЕ. Можливо для когось, це будуть найкращі спогади.... останні. Як страшно від цього.
- Ми до ПЕРЕМОГИ з вами! Вона вже скоро! Ви, головне, навчайте і бережіть діток!
І знову очікування... Дочекаємося. СЛАВА УКРАЇНІ, ВАМ, ХЛОПЧИКИ, СЛАВА!!!!