письменник

Про те, що наступ ворога задихається

Отже, давайте по попередніх результатах. Ми усе ще стоїмо. Наступ ворога видихається. А отже ми вже перемогли. Саме ми, а не Путін, хоча його залізяччя ще повзає по на нашій землі. Погроза ядерною зброєю - це лише безсиле клацання зламаною щелепою.
Про те, що Росія на грані поразки свідчать ініційовані Москвою переговори: їх би не було, якби не провал воєнної кампанії. А те, що вони її провалили, свідчить зняття з посади улюбленця Путіна, автора теорії "гібридних війн" начальника Генерального штабу Герасимова.
Геополітична складова. Режим Путіна опинився в абсолютній ізоляції. Навіть його друзі під тиском суспільної думки та настроїв своїх громадян відмовляються від будь-яких контактів: економічних, фінансових, культурних, спортивних. Мати справу з Російською Федерацією стало моветоном. Дійшло до булінгу дітей російської еліти у європейських. В Іспанії суд виправдав українця який потопив розкішну яхту російського олігарха.
ООН має один нищівний інструмент: ембарго. Як, наприклад, колись стосовно Іраку. Але виявилося, що навіть ООН не потрібно. Ембарго, та ще й не бачене з часів створення ООН виникло стихійно. Остання крапля - відмова Китаю від закупівлі нафти на Росії.
Понеділок, як і прогнозувалося, став для російської економіки катастрофою. Лише зранку курс рубля до долара впав на 30%. Колись боялися "долара по 100", зараз він вже 120.
Вже стає зрозумілим, що навіть гіпотетичне й малоймовірне захоплення росіянами Києва їм нічого не дасть, але ще більше розізлить і українців, і світ. Глухий кут.
Безумовно, зараз російська еліта шукає вихід з того становища, в якому опинилася. Чи буде знайдено консенсус? Хтозна. Але можна порадити один крок: табакерку.

Із допису у ФБ