«Факел» біля могили Тараса Шевченка

Деталі

Цікаво

21 січня 1978, тобто – 47 років тому, на північному схилі Чернечої гори, неподалік могили Кобзаря, спалився Олекса Миколайович Гірник (1912 – 1978).
«Заради Батьківщини не треба вмирати, заради неї треба жити», - відома істина, проте трапляються в житті й такі моменти, коли смерть однієї людини благословляє гідне життя для інших. Морозного ранку український патріот, уродженець села Богородчани Івано-Франківської області, наклав на себе руки: підійшов до краю Тарасової гори, облився бензином. Дістав запальничку. Натиснув на гачок –тіло спалахнуло факелом. Встиг зробити чотири кроки від схилу і вдарив себе ножем. Упав на спину. Тіло знайшли вранці.
B галузевому архіві СБУ зберігся лист-повідомлення в ЦК Компартії України: «Таємно. Ворожі проявлення. Черкаська область 21 січня 1978 р. біля 9 години ранку в м. Каневі на території Музєю-заповіднику Т.Г. Шевченка в 15 метрах від оглядового майданчику місцевим мешканцем Мещеряковим Н. І, 1933 року народження, безпартійним, слюсарем комбінату комунальних підприємств міста, знайдено труп чоловіка з відкритою раною. Одяг на ньому згорів повністю. Стрілки обпаленого наручного годинника показували 8 годин 28 хвилин. Поруч знаходилися: каністра з синтетичного матеріалу ємкістю 2,5 літри, пластмасовий балон ємкістю 1 літр з незначною кількістю рідини з запахом бензину, ніж, запальничка, господарська валіза і шапка-ушанка».
Перед смертю Олекса Гірник написав ручкою у листівках, виготовлених власноруч, ради чого наважився на смертельний крок: «Протест проти російської окупації на Україні! Протест проти русифікації українського народу!». Міліція зібрала розкидані листівки, усього знайшли 970, декілька збереглося у місцевих жителів.
У помешканні Гірників проведений обшук, дружині - Кароліні Іванівні сказали, що чоловік загинув в автомобільній аварії. Спочатку родині не хотіли віддавати тіло Олекси, але пізніше дозволили поховати на батьківщині, заборонивши відкривати труну. Попри це, уночі родичі відкрили труну та була відслужена таємна панахида греко-католицьким священником, братом дружини. Інформація про трагедію замовчувалася за роки радянської влади.

Так розпорядилася доля, що світло пам’яті краєзнавцю Михайлові Іщенку (1933-2021), черговому лікарю Канівської районної лікарні, одному з перших довелося побачити останки обпаленого Гірника, прочитати рукописну листівку, в якій Олекса «звинувачував радянську владу в приниженні національної гідності українців, нищенні української мови та культури».
З Михайлом Єфремовичем, автором книги «Спалився за Україну» та який зберіг запальничку - М. Іщенком, я був на Чернечі горі, поклав квіти біля меморіального каменя на місці трагедії.
А у Ліцеї міжнародних відносин № 51 Києва я презентував свою дитячу книжку «Сміливий Олексійко», - в основі якої – подвиг Гірника; на зустрічі був і виступив син Олекси Миколайовича - Євген.

Віктор Жадько, письменник
Із допису у ФБ

• < Попередня
• Наступна >