У росіян підлість стосовно "незалежної" країни називається "обманним маневром"

Деталі

Цікаво

У ніч проти 21 серпня 1968 року радянський літак Ан-24, що ідентифікував себе як цивільний борт, запросив термінову аварійну посадку на аеродромі "Рузина" в Празі.
Після того, як чехи дозволили йому сісти, з надр "цивільного" борту ринули радянські спецназівці, які захопили диспетчерську вежу та забезпечили приземлення основної хвилі десанту. В російській літературі ця підлість стосовно "незалежної" країни досі називається "обманним маневром".
При звістці про вторгнення в кабінеті голови ЦК КПЧ Дубчека терміново зібралася Президія КПЧ. Обговорювалося прийняття заяви, яка засуджувала вторгнення. Більшість – 7 проголосувала проти 4 – "за" Але.
Вже о 4-й годині будівлю ЦК КПЧ було оточено радянськими військами, співробітники КДБ заарештували керівництво незалежної країни і негайно вивезли до Москви.
Водночас усі радянські ЗМІ кричали про те, що в ЧРСР відбувається заколот "буржуазії", яким керують, природно, із Держдепу США. Щоправда, про "печеньки" нічого не розповідали.
Оскільки ЧРСР мала доволі потужні збройні сили (250 тис солдатів і офіцерів при 3 тис. танках), які цілком могли розпочати бойові дії проти 500-тисячного угруповання окупантів, радянські генерали пішли на наступний крок.
На аеродром "Рузина" було запрошено нібито для переговорів найвище керівництво армії ЧРСР під гарантії недоторканності. Під чесне слово міністра оборони СРСР маршала Гречка. І відразу заарештовано. Це у комуністів називалося "військовою хитрістю".
...Через 46 років російські генерали Богдановський, Картаполов і Євстратов дадуть гарантії безпеки українським військовим під Іловайськом, відкриють "зелений коридор", а потім розстріляють колони, що відходили, артилерією. Разом із двома десятками власних солдатів, які перебували в полоні в українців.
Воєнна хитрість така.
А ще через півроку російські військові дали "слово російського офіцера" не здійснювати ворожих дій в обмін на допуск до будівлі Донецького аеропорту для евакуації тіл своїх загиблих російських солдатів. І знову "воєнна хитрість": прикриваючись "чесним словом", росіяни замінували опорні конструкції будівлі, а потім підірвали її.
Можна згадати й більш ранні часи - особисте "чесне слово" Фрунзе, яке він дав офіцерам Врангеля в Криму, що якщо ті складуть зброю, то їм забезпечать безперешкодну евакуацію - 50 тисяч військових, що повірили йому, завантажили в баржі і втопили.
А ще раніше сам цар-батюшка дав "чесне нерушиме царське слово", що не зачепить мешканців Казані, якщо ті відкриють браму перед його військам. І вирізав усіх до ноги так, що сам не міг до міста в'їхати через гору тіл.
Кажуть, нині москва затіяла якісь таємні попередні переговори через посередників про мир. Мир - це гарно. Але ті, хто розмовлятимуть з кремлем, мають знати і пам'ятати історію. І що її "чесне слово" завжди закінчується одним: "воєнною хитрістю"...
Історію треба знати. Особливо історію власного народу та його ворогів, аби ефективно боротися за власне майбутнє.

ПавлоБондаренко, письменник

• < Попередня
• Наступна >