- Деталі
-
Цікаво
На місці першого черкаського ресторану McDonald’s та прилеглої до нього території колись був міський сквер. За своїх плюс-мінус шість десятиліть він мав три ідейних іпостасі.
Спочатку, пише черкаський краєзнавець Борис Юхно, упродовж 1935 – 1941 років, був “ленінським”, відтак і головним, оскільки саме тут чи то до 65-річчя вождя, чи до 1 Травня, відкрили в Черкасах йому пам’ятника у повний зріст.
Вік Леніна на куті вулиць Шевченка – Комсомольської видався недовгим, вже у вересні 1941-го від нього залишився сам стилобат і ноги. До речі, тоді ж Комсомольська стала Німецькою.
1936-го “на базі” колишньої жіночої гімназії відкрили Палац піонерів, доводилося читати – за участі самого Павла Постишева. Того тоталітарного злодія, який, тим не менш, був доволі вправним опікуном радянського дитинства сталінських часів та навіть відродив для них Новий рік як свято. Дорослі зі своїми фабричними та клубними ялинками вже пізніше долучилися, значно пізніше.
Після відбудови приміщення і до середини 1960-х у ньому знаходилася середня школа №4, тож для піонерів-школярів тих часів сквер при закладі вважався гарним місцем офіційного та позаурочного дозвілля. Там ще було де полазити та чим розжитися: хоч на ближніх цегляних “барикадах” електростанції, хоч у садках громадян по сусідству.
По війні Леніна на старе місце вже не повертали, а згодом для нього взагалі інше місце визначили. Натомість сквер став меморіальним, але зі справжніми похованнями.
Якщо чесно, то початок цій невеличкій екскурсії у часі поклала стаття Юлії Фомічової у “Вечірніх Черкасах” від 17 березня 2010 року. У статті краєзнавець Василь Страшевич свідчить, що у меморіальному сквері на розі Шевченка – Комсомольської налічувалося близько десяти поховань, а труна, яку перенесли на Пагорб Слави, “була зовсім маленька”. Виходить, – як би це жорстоко не звучало, – просто символічна.
З’ясувати залишалося небагато: коли ж пройшла “урочиста царемонія”? Шукав дату ближче до формування Пагорба Слави, першу чергу якого (не найвдаліший зворот, одначе офіційний) відкрили до 30-річчя Перемоги у травні 1975-го. Адже й старожили запевняли, що перепоховання відбулося десь на початку 1970-х, але навряд-чи про те писали в газетах, бо “все пройшло якось тихо і майже секретно”. Аж ні: оту символічну труну пронесли бульваром набагато раніше, і хоч двома рядками, про подію “Черкаська правда” згадала. Трапилося це ще 8 лютого 1967 року.
Коли все й усіх зарівняли, скверик довго залишався тихим місцем без ідеологічного навантаження. Всі ще пам’ятали... Хіба що “дитячу” територію відмежували простенькою Дошкою пам’яті “Вічна слава героям”.
Ось стіну із портретами й поклали в основу концепції нового Парку Трудової слави, відкритого 7 листопада 1977 року. Стару меморіальну площину прибрали, а нову монументальну прикрасили рельєфним Леніним та його запевненням в тому, що “Ми йдемо до перемоги комуністичної праці”. А ще – великоформатними фотографіями 58 передовиків і 30 назв найкращих заводів, фабрик, колгоспів і радгоспів області.
Зізнаюся – геть не пам’ятаю, що тут було в першій половині 1980-х. Мабуть нічого мені цікавого, хоч і Палац піонерів поруч. Гуртки там не відвідував, та й загальний інтерес малих і великих черкащан тоді зосереджувався на протилежній частину вулиці Шевченка (до 1989-го – ще вулиці), адже пізньої осені 1979-го там відкрився Будинок торгівлі.
У жовтні 1998 року, за фактом – вже у колишньому сквері, – дебютував фастфуд. Територія між ним та ЦДЮТ – давнішня сумна історія. Ятки-палатки, фопівці й стихійники, парфуми-новинки прям із Паріжа за ціною кращих галантерей Маньківки 1970 року, бабушки з цвіточками і приворотним зіллям, аматори народного співу, настирливі “вікна-балкони-двері” і замєчатєльні тури в Єгипет не дорожчі, аніж колись на базу відпочинку “Інтенсивник”. Місцеві члени екосистеми – собаки: мирні, симпатичні, але зараз із дуже сумними очима, бо вони не знають, що на карантині ми не відповідаємо за тих, кого... Пожежа при переділі сфер бізнес-інтересів (ну таких, питомо-наших, тіпа чебуреки воюють з шаурмою), якісь інші містечкові розбірки.
Нещодавно увесь той колорит прибрали, а заради чого – побачимо. Може для нового скверу? Чи секції торгових МАФів?