Любов Велічко

Деталі

Дійові особи

журналістка

Про реабілітаційні центри ДЦП

–Розповідаю вперше. Подумки я послала завідуючу Реабілітаційного центру. Бо в світі немає нічого неможливого! Як це - ДЦП невиліковне?! Мій півторарічний син - сильний і мужній! І ніяких діагнозів, крім "здоровий", у нього не буде!
Мій чоловік довіряв лікарям більше, ніж я. Із діагнозом спастична диплегія передостаннього ступеню на двотижневий курс реабілітації, який треба проходити всього двічі на рік, з сином ходив саме він.
Обстановка в реабілітаційному центрі, як у кращих традиціях совка: повітря пронизане якимось невловимим духом безвиході та суму.
Не хочу я туди ходити, бо там ще не вилікували жодної дитини.
А мій чоловік ходив. І слухав, як кричить не своїм голосом наш син, коли йому спеціально робили боляче, "щоб змусити м'язи працювати". Це так називається войта-терапія. Гарне слово, а толку після місячного курсу ніякого.
І я заборонила мучити дитину.
Мій син жодного дня не носив ті дерев'яно-пластикові кандали, які для нього підготували дбайливі лікарі.
Ви колись пробували ходити в пластмасовому твердому взутті? Вдягніть і побачите, чи захочеться вам далі в них бігати, стрибати, гратися із однолітками. Спойлер - єдине, чого вам буде хотітися - це сидіти із сумним виразом обличчя і плакати.
А ще я поговорила із докторами наук та професорами. Знайшла виходи на українських зірок в області невропатології. І знаєте що? Це просто аут. Зіркова хвороба та запрілі сторінки допотопних підручників у них в голові. Жодної толкової поради, лише "прийміть мої співчуття, бо це невиліковно. Блаблабла".
Значить, нам з ними не по дорозі.
Знайшла і інтернеті відеоблог лікаря Миколи Ніконова. Він лікує дітей із ДЦП до повного одруження. Набрала по скайпу, бо він в Москві, а ви самі знаєте, чого я туди не поїду. Поговорили.
Ми з чоловіком подивилися всі його відео і почали займатися із сином - по 1,5 години в день. І через 4 місяці він почав ходити!
Минуло уже два з половиною роки.
Мій чоловік щодня робить з дитиною вправи, я роблю 40 –ка хвилинний масаж за технікою Ніконова.
Він присідає по 100 разів, відтискається від підлоги на долонях і на кулаках, бігає, як та білочка. А я дивлюся, і не можу ним намилуватися. Пишаюся ним.
Ще місяць тому син не міг жодного разу підняти корпус, щоб качати прес. Ми вирішили укріпити м'язи живота та спини. І сьогодні він робить два підходи по 25 разів!
І говорить: "Я - сильний!". Бо так і є.
Щоб досягнути такого результату, ми не витратили ні копійки. Але ми витратили близько 2000 годин часу на заняття із дитиною. Бо це працює.
Ще три місяці тому він не міг без поручня підніматися по сходах, а тепер стрибає по них сам!
Ми будемо працювати і далі. Я впевнена, що потрібно ще зовсім трохи - і ми отримаємо довідку із його реальним станом здоров'я - здоровий!
Реабілітологи уже в шоці. Бо вони пророкували погіршення стану (Я навіть відео в кабінеті два роки тому записала). А ми вирішили проблему на 90%, і невдовзі доб'ємо всі 100!

• < Попередня
• Наступна >