150 тисяч черкащан загинуло від Голодомору

Деталі

Суспільство

За різними джерелами інформації в роки Голодомору загинуло майже 150 тисяч черкащан. Люди помирали від голоду, виснаження і дистрофії.

“Тиша в селах. Люди, які ще могли ходити, пересуваються як примари. Корови не мукають, кури не кудкудакають, собаки не гавкають. Їх просто немає. Їх поїли. Люди з пухлими животами й порепаними ногами помирають у хатах. Люди божеволіють і їдять своїх та сусідських дітей. Звуть на свіжину сусідів. Ті, хто пережив голодомор, досі бояться тиші.”

Такими у більшості є спогади жителів Черкаської області, які пережили те страшне лихоліття. А кожного року свідків тих страшних часів залишається все менше й менше. Навесні 1933 року щохвилини помирали 17 людей, щогодини – 1000, щодня – майже 25 тисяч. Середня тривалість життя українців у розпал голоду становила 7,3 року – для чоловіків і 10,9 – для жінок. Протягом 17-ти місяців голодомору померло 4 мільйони українців.

Найбільше від голоду на Черкащині померло в таких селах, як Піщане, що на Золотоніщині, – 1658 осіб, с. Беркозівка Канівського району – 1560 осіб, у селах Бужанка та Почапинці Лисянського району – 900 та 1750 осіб відповідно. У селі Івахни, що на Монастирищині, – 1014 осіб. На Тальнівщині у с. Заліське голод забрав життя 1100 людей, у Сахнівці, що на Корсунщині, – 1100 осіб, с. Бирлівка Драбівського району – 895 осіб. У с. Стецівка, що на Звенигородщині, померло 820 людей. У Косенівці, Бабанці та Берестівці – 1227, 1000 та 983 людей. На Чорнобаївщині с. Кліщинці опустіло на 829 душ, Лебедин і Нечаїв – на 1700 та 999 душ.

Віддати шану невинно померлим у ті роки – це найменше, що ми можемо зробити. Якщо раніше людей міг урятувати тільки шматок хліба, то зараз лише пам’ять.

Джерело: "ДЗВІН"

• < Попередня
• Наступна >