- Деталі
-
Суспільство
У вихідні Сміла відсвяткувала свій 620-й День народження. Свято вдалося і принесло чимало позитивних емоцій містянам та гостям Сміли.
«Хтось у цей день, згадує про полум'яну дівчинку, яка завела поляків-загарбників у болота, де останні й загинули. Хтось згадує потужні промислові підприємства міста, а хтось –графа Бобринського, позашлюбного сина Катерини ІІ, з ім'ям якого пов'язанують найбільший розвиток міста. А я особисто вважаю, що головна окраса міста - люди, які жили, живуть і житимуть у цьому славетному своєю історією краї. Заради них, нам - людям наділеним владними повноваженнями, потрібно робити все, що від нас залежить», – емоційно написав у ФБ народний депутат Сергій Рудик, вітаючи смілян зі святом.
А найкращим подарунком до Дня міста став оновлений бульвар графа Бобринського.

Фото з FB
Як розповідають «Сміла.UA» у міській раді, під час урочистого відкриття театралізований граф Бобринський запросив усіх присутніх пройтися новим бульваром, а святкове дійство, яке розгорнулось на бульварі, неперевершені акорди полонезу, вальсу, вишукані танцюючі пари, перенесли усіх присутніх в часи, коли у Смілі жила родина графа Бобринського.
Тим часом у верхній частині парку пройшло дитяче свято. Всі охочі мали змогу прийняти участь у конкурсі малюнка на асфальті, подивитися святковий концерт за участі дошкільнят, відвідати "Містечко майстрів" та туристичний турнір.
Свої яскраві та неповторні квіткові панно, які буди викладені в нижній частині парку, подарували місту навчальні заклади
До речі, цього року на День міста до Сміли завітали делегації із Литва, Ковеля, Ватутіно, навчального судна «Сміла», представники Черкаського земляцтва «Шевченків край» у Києві.
Коментарі
Зі сторони ринку, біля скверу так і залишилася вічна яма?
А з другої сторони, від центру - залишився шматочок тротуару без плитки. Там плитка колись була, але вже нема. Говорили, що стоянку приберуть...
А взагалі смілянській владі потрібно було запросити потомків гарфа Бобринського, вони живуть у Франції. Нехай би потомки побачили, як насправді шанують їхнього предка. Думаю, вони б стояли і плакали від побаченого та почутого.