Фото двох смілянських працівниць залізниці потрапило в Ukrainian Railroad Ladies

Деталі

Суспільство

На порталі Укрзалізниці натрапили на таку цікаву статтю про наших смілянок «Світлини красунь-залізничниць на сторінках глянцевої книги Ukrainian Railroad Ladies. Хто перший в чергу за автографом?»

Журналістка у літаку побачила традиційний бортовий журнал з пізнавальною інформацією для пасажирів… І через декілька сторінок впізнала знайомі інтер’єри світлин. Їй довелося забрати журнал із собою… Хто ж там був опублікований? Знайомтеся: наші зірочки-жіночки з ПЧ-9, Шевченківської дистанції колії: Тетяна Доброноженко та Марія Сеничук. Їхні фото облітали вже майже всю Європу та США.
І тепер їх навіть впізнають на вулиці. Вишикуйтеся в чергу за автографом!

Тетяна Доброноженко: безпека – понад усе!
Наша перша чарівна героїня – Тетяна, з 2005 року на Одеській залізниці. Любить свою роботу, вважає, що безпека на залізниці понад усе!

Тетяно, як ви потрапили на сторінки журналу відомої європейської авіакомпанії та стали обличчям обкладинки книжки Ukrainian Railroad Ladies?
Минулого року приїздив до нас Саша Маслов – відомий фотограф, живе та працює у Нью-Йорку і вже близько 10 років знімає для The New York Times, Esquire та багатьох інших видань. На його фотографіях — актори, політики, представники великого бізнесу… А відтепер і я . Він був вражений, що в країнах пострадянської епохи до сих пір серед поля стоять поодинокі будиночки, а ззовні і в заметіль, і у спеку стоїть тендітна жіночка з прапорцем, яка зустрічає та проводжає поїзди. Каже, що в інших країнах давно вже автоматика.
Останні півтора року фотограф їздив регіонами України й готував серію Ukrainian Railroad Ladies, для якої знімав працівниць залізничних переїздів в антуражі їхнього робочого місця. Кілька портретів цього циклу потрапили до фіналу Sony World Photo Awards, а на конкурсі LensCulture проєкт відзначили нагородою «Вибір журі».

Ви згодні з тим, що і УЗ має запровадити автоматичні процеси?
Ви знаєте, це питання менталітету та культури нашої нації. Сигналізація верещить, шлагбаум спущений, а в цей час водій автотранспорту намагається швиденько «проскочити». Чи то нетверезий якийсь лізе на колії… яка ж тут автоматика впорається?! Потрібне втручання людини.

Чи є на вашій пам’яті курйозні моменти?
Ой, та як же без них!? Одного разу, поки я була на посту ззовні, вночі всередину до будинку заповз геть захмелений парубок. Саме заповз, ходити він був не в змозі. Як у фільмі «Іронія долі, або з легким паром»! Намагаюся його розбурхати, аби йшов додому, а він – «Я вже вдома», і спить собі далі. І ось тут я мала б викликати поліцію (що й збиралася зробити), аж раптом у нього задзвонив телефон. Піднявши трубку, побачила: «мама». Я й сама мама. І лише на мить уявила, як цей юний випивака пересувається десь по колії, або мама розшукує його по всіх поліціях та моргах… І стало мені її шкода. Залишила я його проспатися, а вже вранці випровадила на електричку.

Марія Сеничук: позитивна та відповідальна
-А зараз черга нашої другої дивовижної героїні з глянцевого журналу – Марії Сеничук.
В період спілкування саме була зміна Марії, тому наша бесіда тривала з п’ятьма перервами. Увесь час пані Марія мала виконувати свої робочі обов’язки: контролювати ситуацію ззовні, дивитися за спритними автомобілістами, зустрічати поїзди, маневрові локомотиви. А їх на день близько 100! Але розмова з Марією була душевною та по-жіночому щирою.
«Мріяла стати стюардесою, літати над хмарами, кожен день – нове місто..»
«Після школи мріяла бути стюардесою, потім вчителем російської мови та літератури. Та в 17 років вийшла заміж, і мрії так і залишилися мріями…
Одержала освіту в радіомеханічному технікумі, працювала на великому заводі. Та тяжкі 90-ті змусили мене шукати нове місце роботи, аби прогодувати сина Сашка та доньку Анастасію. З грудня 1996 року я прийшла на Одеську дорогу. І щиро кажу, що й навіть зараз про це не шкодую. У кожної жінки своя доля, з чоловіком ми давно не в шлюбі, але донька 2 роки тому подарувала мені маленьке щастя на ім’я Діма. Тому я щаслива і вмію знаходити радість у простих речах».

Ми дякуємо нашим героїням за теплу та відверту бесіду, за позитив та енергію, яку вони випромінюють.
Регіональна філія «Одеська залізниця» пишається нашими чарівними колегами. Ваша внутрішня гармонія та духовна чистота, цілеспрямованість -надихають. Дякуємо за вашу невтомну працю, за відповідальність, за те, що ви з нами!
Кожного дня робіть ще один маленький крок назустріч мріям! Даруйте часточку своєї душі рідним, друзям, знайомим.

• < Попередня
• Наступна >