Афіша
- Деталі
-
Суспільство
-
07 серпня 2025, 09:30

Очільник нашої області Ігор Табурець взяв участь у першій зустрічі MSAgency Club. Це – нова платформа міжфункціональної співпраці. Її ініціювали в Могилянській стратегічній агенції (MSA).
Як повідомляють в обласній військовій адміністрації, темою перших зустрічей стала «Освіта і дитиноцентрична громада». Учасники спільно обговорювали рішення, які посилюють соціальний капітал, згуртованість і стійкість громад.
Ці зустрічі об'єднали полісімейкерів і управлінців соціально-гуманітарної сфери, лідерів місцевого самоврядування, представників неурядових організацій, учнівського самоврядування, молодіжних спільнот, бізнесу й міжнародних партнерів. Мета − спільний пошук рішень, які посилюють соціальний капітал, згуртованість і стійкість громад.
Як наголошують організатори зібрання, громада−це простір відповідальності, а не лише адміністративна одиниця. Якщо ми справді хочемо говорити про майбутнє громади та держави, слід починати з головного − як живе, зростає та розвивається дитина. Саме тому тема перших зустрічей була визначена як «Освіта і дитиноцентрична громада».
Партнерами заходу стали компанія Kernel, Державна служба якості освіти України, Український центр оцінювання якості освіти та Асоціація міст України.
Перший день відкрив Олександр Саврук, поставивши ключове запитання: «Що таке дитиноцентрична громада?» — налаштувавши учасників на глибоку розмову про сенси, які кожен вкладає в це поняття та роль управлінців у цих процесах. Руслан Гурак, Голова Державної служби якості освіти України, як модератор дискусії, запропонував розглянути це питання в багатовимірній площині, зважаючи на культурний та історичний контекст, локальну ідентичність, національні стратегії та ратифіковані міжнародні норми.
Ірина Тулякова, голова Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей, наголосила, що дитиноцентризм — це не про дитину як об’єкт опіки, а про ставлення до неї, як до суб’єкта. Вона звернула увагу, що Європейська гарантія прав дітей, яка відображає принцип дитиноцентризму і впроваджується в Україні, не є новою стратегією, а підходом, який об’єднує вже наявні документи і вимагає кроссекторальної співпраці.
Ольга Будник, радниця – уповноважена Президента України з питань Фонду Президента України з підтримки освіти, науки та спорту, поділилася думкою, що рівень дитиноцентризму в громаді залежить від рівня її спроможностей реалізувати свою автономію. Також спікерка поставила важливі питання: чи відбулася децентралізація в освіті? Чи взяли громади реальну відповідальність за освіту і чи готові шукати рішення в ім’я дитини?
Дитиноцентризм починається з родини. Адже громада −це насамперед її громадяни− розмірковував Сергій Колебошин, заступник голови Комітету ВРУ з питань освіти, науки та інновацій.
Сергій Квіт, ректор НаУКМА, зауважив, що в основі дитиноцентричної громади лежить культура. Саме вона визначає ставлення до дитини, а прикладом цього є могилянська традиція поваги до особистості та до приватного простору молоді.
Андрій Бутенко, голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, звернув увагу, що незалежно від того, чи ми говоримо про дитино-, молоді-, людино- чи студентоцентризм− суть одна: громада має бути місцем, де хочеться залишатися.
Ігор Табурець, начальник Черкаської ОВА, переконаний, що дитиноцентрична громада − це та, в якій жінка хоче народити, а дитина − зростати. В її основі завжди стоїть родина.

Цю думку підтримав Іван Юрійчук, заступник голови ДСЯО з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізацій, зазначивши, що саме родина і культура комунікації в громаді є фундаментом, який формує цінності, у яких зростатиме дитина.
Віталій Гліжинський, керівник проєктів у ГО «Інститут Республіка», зауважив, що якщо громада публічно не говорить про дитиноцентризм− це не означає відсутність в неї таких намірів. Треба дивитися на діяльність всіх інституцій громади, адже кожна з них несе освітню функцію.
Михайло Гончар, експерт з питань освіти Асоціації міст України, відзначив, що кожна громада має певний базис політики щодо дитини, але реалізує його по-різному. Найгірше, за його словами, коли громада намагається бездумно скопіювати чужий досвід без врахування власного контексту.