Афіша

Пам’ятник Пушкіну облили червоною фарбою

Деталі

Суспільство

11 грудня 2024, 14:29

У Кам’янці невідомі облили пам’ятник Олександру Пушкіну червоною фарбрю.
Про це повідомляє «Кам’янград».
Нагадаємо, що Мінкульт дозволив демонтувати пам'ятники Пушкіну і Чайковському. Оскільки постать російського літератора Олександра Пушкіна, якого росіяни вважають своїм найвидатнішим поетом і якого називають основоположником сучасної російської літературної мови, не просто чужа, а й ворожа для української культури. І не лише тому, що він є яскравим маркером "руского міра".
Рішення про знесення пам’ятника прийнято, уточнюють у Міністерстві культури та стратегічних комунікацій, на підставі подання від управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної військової адміністрації й врахували рекомендації Українського інституту національної пам’яті.
Як наголошує український журналіст, письменник, громадський діяч Василь Чепурний, є низка промовистих причин, аби викреслити цю постать із української карти пам'яті.
Отож:
"1. Алєксандр Пушкін написав брехливу поему "Полтава", за що його не любив Тарас Шевченко. Брехливу перш за все образом гетьмана Мазепи.
2. Пушкін всіляко підтримував російську імперську ідею - так він хотів бути секретарем кривавого генерала Єрмолова, який окупував Кавказ, та славословив криваве взяття Варшави у вірші "На взятие Варшавы" - його сучасник, князь Вяземський, назвав це "славословием резни".
3. Міф про те, що Пушкіна берегли декабристи і тому, мовляв, він не був з ними - насправді, як розповідав сам Пушкін (є спогади сучасників), він і не збирався на Сенатську площу - шлях його карети перебіг чорний кіт і він нікуди не поїхав.
4. Пушкін висміював християнство - скажімо, він під час літургії у Кишиневі безумно реготав, що й зараз би сприйнялось як дикість. Недарма митрополит псковський не дозволив ховати його в ограді монастиря - поховали біля огорожі, яку зараз перенесли. Нагадую, що за межами кладовищ традиційно ховали самогубців.
5. Суд офіцерської честі виправдав Дантеса, який стріляв у Пушкіна.
6. Перед смертю він не хотів прийняти причастя. Тоді імператор Ніколай I переказав, що не покриє його картярських боргів - і мусив прийняти святе причастя. Помирав із запискою царя в руках і словами: "Я вєсь єво!". Оце-то борець за свободу, як нам втовклювали в школярські голови? Нагадаю, що натомість для Тараса Шевченка Ніколай I був "неудобозабиваемим Тормозом", який заслав Тараса в аральські степи в солдати із забороною писать і малювать.
7. Так звані "ссилки" Пушкіна - це його маєток в Міхайловському, після чого стали бігати по ньому чужі діти, дуже кучерявістю на барина схожі, і Одеса, де він жив та похабнічав у героя війни 1812 року, обпльовуючи його. Таке заслання - на південь, на фрукти, на сонце кожен випускник радянського вузу б з радістю отримав...
8. Коли його ховали, то везли на рогожі, як непотріб - це засвідчила дружина цензора Нікітенка. Коли запитали кого везуть, хтось відповів: "Да какой-то Пушкин!". Натомість Шевченка ховали з почестями, коли в усіх наших оленівках і козельцях виходили назустріч процесії, правились панахиди, а через Дніпро просто переносили на плечах труну...
9. Культ Пушкіна з'явився за наказом царя, який змушував генерал-губернаторів передплачувати видання його творів. Я сам читав список книг на видачі в Сосницькій земській бібліотеці - Пушкін був мо' на двадцятому місці. Розквітнув культ Пушкіна за наказом Сталіна з нагоди сторіччя смерті.
І наостанок - у жодній російській ізбі та й навіть у дворянських салонах не зафіксовані портрети Пушкіна тоді як були портрети Шевченка та "Кобзарі" у селянських українських хатах і в маєтках інтелігентів українських..."

• < Попередня
• Наступна >