Розлади харчової поведінки – це війна всередині нас

Деталі

07 червня 2022, 18:01

Чи соромно думати про їжу, коли навколо є страшніші загрози, і чому з війною у частини людей почалось автоматичне переїдання. Чи навпаки.
«Це насправді така важлива неприємна ситуація. Три мої знайомі лікарі розповідали, що коли в людей загострення таких станів, як хронічний панкреатит, чи просто панкреатит, почалися больові якісь відчуття в області живота через те, що людина приїхала в інше середовище, почала по-іншому їсти… Наприклад, жирнішу їжу, де більше тваринних жирів. І це відбилося на її самопочутті», – говорить «Громадському радіо» консультантка з харчування Катерина Мацюпа.
І додає, тут це історія про кордони. Якщо нам незручно сказати іншій людині: «Я не буду їсти цієї їжі, яку ви приготували, тому що вона мені не підходить». Я уявляю, що це може бути некомфортно — таке сказати. Особливо, якщо вас хтось прийняв на своїй кухні і готує їсти. Люди можуть не сприйняти це з розумінням. Однак все одно варто спробувати це зробити, бо на виході не буде добре нікому. Просто можна поговорити з людиною, яка готує, сам на сам, а не коли вже стіл накритий, і спокійно пояснити, що «це про мій особистий простір, мої потреби і моє здоров’я». Є багато шансів, що людина вас зрозуміє. Якщо вона вас не зрозуміє, це вже буде її відповідальність. Але принаймні для себе можна мати таку чисту совість, що ви ніяк не образили цю людину, а дбали про своє здоров’я.
«Ваша непомита голова не наблизить перемогу. Якщо у вас є можливість подбати про себе, то подбайте. Із їжею так само. Немає сенсу думати, що, якщо я зараз їм авокадо, а хтось голодує… Чи хлопці і дівчата на фронті їдять перлову кашу, і все. Так, вони можуть там їсти перлову кашу, люди, які в окупації, чи в містах, де йдуть бойові дії, можуть не мати їжі. Але як ви можете вплинути на цю ситуацію? Як ви можете допомогти їм тим, що караєте себе за це і не купуєте авокадо? Це ніяк не допоможе. У тих самих військових, коли є можливість купити торт, щось смачне, поїсти щось смачне — вони завжди цим користуються», – зазначає пані Катерина.
Іу точнює, поки ви собі можете це дозволити — купити авокадо чи сходити в кафе — не варто цим нехтувати. Якщо у вас є можливість піти в кафе, значить, у вас є гроші, і ви таким чином підтримуєте українську економіку, що теж дуже важливо.
А серед принципів харчування Катерина Мацюпа називає загальний принцип – це такий, що є нутрітивно-цінна їжа. Чим простіше, чим природніша їжа, тим краще. Тобто чим більше їжа перероблена (промисловістю, іншими людьми для нас), тим менше в ній цінності в контексті макроелементів (білків жирів, вуглеводів — хоча от тут не завжди), і мікроелементів (вітаміну С, фолієвої кислоти і так далі). Чим простішу їжу ми будемо вживати, тим насправді нам буде краще, і це буде корисніше.
Якщо ми візьмемо варену гречку — це нутрітивно цінна їжа. Якщо візьмемо дуже солоний хлібець, навіть на якому написано «ЗОЖ», і намажемо його якимось соусом, зверху покладемо шматок ковбаси — це приклад їжі глибокої переробки. Поки є можливість, варто надавати пріоритет більш природній їжі.
Якщо людина в окупації чи зоні бойових дій — це зовсім інше, коли є можливість — краще їсти будь-що їстівне. Якщо ми говоримо про людину, яка має можливість приготувати собі їжу, то чим простіша їжа, тим краще. На сніданок — яйця, на обід і вечерю порція каші з запеченим м’ясом, рибою, якимись горіхами. Зараз в нас вже починається тепла пора, коли є ягоди і фрукти. Це смачна їжа, як десерт — особливо ягоди.
«Я би хотіла також розказати про людей, в яких є розлад харчової поведінки. Або їм здається, що це воно є, або є сильна тривога щодо їжі («як так їсти, щоб не поправитись», або «як так їсти, щоб бути максимально здоровими», «чи треба вибирати рослинне молоко, чи ні». Усі ці моменти, які були до 24 лютого, в абсолютній більшості лише загострились. Це дуже потужний стрес — війна», – веде далі пані Катерина.
Вона каже, що до неї звертаються клієнтки з тим, що дуже довго людям було соромно визнати, що йде повномасштабна війна, а в середині людини йде також велика масштабна війна сама з собою. В неї наче немає морального права звертати увагу, думати про це, це начебто неважливо.
«Люди там гинуть, а я буду перейматися, що я не так з’їла, чи переїла».
Але, знову-таки, ця внутрішня війна може з’їдати дуже багато ресурсу. Якщо ви розумієте, що потрапили в таку свою яму, ситуація загострилась дуже сильно, і у вас є можливість попросити про допомогу — просіть. Можна знайти і консультанта з харчування, звернутися до лікаря чи до психолога. Треба шукати довірену людину, або поговорити з близькою людиною, яка вислухає і зрозуміє.
Тримати це в собі — це, виходить, контрпродуктивно. Тому що це війна всередині себе, яка їсть ресурс», – підсумовує Катерина Мацюпа.