Наша електронна пошта:
smila.ua@ukr.net
logo
icon-top-follow icon-top-fb

Стрічка новин

Авторизуватися через соціальні мережі:

 

 

 

710 60 без адреси

 

У Черкасах майстрині Олена Афанасенко і Олена Почтарьова виготовляють унікальні воскові весільні віночки

Колись у наших селах та містах нерідко можна було зустріти наречену у восковому весільному вінку. Вона з дружкою йшла вулицею кликати на весілля — «просили мама й тато, і я прошу», а перехожі якщо не зупинялися, то проводжали зачарованим поглядом молоду у вишитій сорочці, заквітчану у вінок та різнокольорові стрічки.
Часи змінюються, пише «Україна молода», і таку красу тепер вкрай рідко побачиш. Але в Черкасах є дві талановиті майстрині — Олена Афанасенко і Олена Почтарьова, які відроджують давнє мистецтво і виготовляють унікальні воскові весільні віночки.
«Традиція носити воскові весільні вінки припинилася у 80-х роках минулого століття. Тоді у таких вінках українські наречені дружкували, а заміж ішли в білій сукні та фаті», — розповідає черкаська майстриня Олена Афанасенко. Вона та її колега Олена Почтарьова успішно відроджують цю давню традицію і власноруч виготовляють воскові весільні вінки.
У їхній майстерні в самому центрі Черкас на вулиці Небесної сотні, 3 тихо та затишно. На столі виставлені ті самі віночки, зроблені руками мисткинь, чимало весільних ретрофото, на яких — щасливі молоді. А ще тут готові матеріали для майстер-класу, який майстрині проводять для всіх охочих доторкнутися до нашої минувшини.
Олена Афанасенко каже, що захоплення восковими вінками прийшло до неї під час роботи у видавництві, коли готували до друку книгу «Українські прикраси».
«Там була розповідь про дукачі, і коли ми вирішили сфотографувати наречених в українських строях, то зіткнулися з тим, що вишиті сорочки, корсети, спідниці знайти можна, а головні убори, зокрема весільні воскові вінки, практично неможливо», — пояснює пані Олена. Водночас її подруга, економіст Олена Почтарьова, говорить, що вінки почала робити ще років сім тому.
«Виготовляла їх зі стрічок, хотілося робити вінки більш стилізовані. А потім з Оленою зрозуміли, що ніякі китайські квіти не замінять ті, які українки виготовляли для весільних вінків. Ці квіти — з душею, кожна в такому вінку — різна й неповторна», — додає майстриня.
Так жінки познайомилися і розпочали працювати разом. І хоча в обох є улюблена робота, але для свого захоплення вони завжди знаходять час.
За словами Олени Афанасенко, спочатку починали з основ — досліджували, наскільки весільні вінки поєднувалися зі строєм. Адже культура українського вінка розвивалася поступово, і кожна епоха привносила туди щось нове.
«Ось вінок із Чигирина, нам його подарували. Виготовлений він у середині минулого століття, тут восковки, фольга, стружка, а всередині є навіть кукуру-дзиння. Він у вигляді шапочки, називався «цвіток», під нього ще вдягали стрічку темно-коричневого кольору», — веде далі Олена Афанасенко. Вона пояснює: оскільки Черкащина розташована на території трьох етнографічних регіонів — це лівобережна Полтавщина, Київщина і Східне Поділля в районі Умані, то на кожній з цих територій побутували абсолютно різні вінки у наречених. Як приклад демонструє унікальний червоний вінок із Жовниного, це колишня Полтавщина, а нині Чорнобаївський район Черкаської області. Потім бере до рук інший, теж із колишніх районів Полтавщини. І в цих вінках, наголошує, є спільне: їх одягали на чорнильну хустку, яку зав’язували у вигляді очіпка на голову.
«Під час експедиції ми дізналися, що на хустку накладали хрестом стрічку, і це вважали оберегом для нареченої на весілля. Цікаво, що дружки в Жовниному носили вінки такого ж розміру», — пояснює Олена Афанасенко. І додає: у Лисинці була майстриня, яка розповідала, що її бабуся наполягла, аби на весіллі її доньки всі дівчата одягли вінки.

 


Вже коли створили Кременчуцьке водосховище, продовжує пані Олена, і ці села переселили, то традиція виготовляти весільні вінки відійшла. Але ті, у кого збереглися такі віночки, позичали їх іншим. А Жовнине, уточнює майстриня, — це ще й батьківщина дукачів, вона славилася своїми майстрами, причому ці прикраси виготовляли там і чоловіки, і жінки.
Оригінальні вінки для наречених робили традиційно й на Правобережній Черкащині. Мисткині показують такий виріб з Орловця Городищенського району, який вони відтворили і під який одягали стрічку чорного кольору, що символізувала землю. Виготовили майстрині й вінок-головицю зі Звенигородки. Він має вигляд шапочки, до нього чіпляли ще й дві «кіски» з квіток. Такі вінки зі Звенигородки купували три села в Городищенському районі, але носили їх по-своєму. Приміром, під вінок на чоло одягали широку стрічку з нашитими пір’їнками, яку називали «реготуном».
«А ось вінок авторства 87-річної Катерини Бабіної з Млієва, вона й зараз робить вінки — кольорові, білі. І не так, як ми. Бо в нас основа — один шматок дроту, у неї — два. Взагалі у кожної майстрині свої таємниці творчості, свої підходи», — пояснює Олена Афанасенко.
«Деякі вінки ми відтворюємо навіть за світлинами, хоч це й непросто. Ось вінок з Грушківки Кам’янського району з фото сільського фотографа Івана Литвина. Там над квітами мало листочків, але ж який він гарний», — додає Олена Почтарьова.
Вона розповідає: є на Черкащині село Яснозір’я неподалік Черкас, де у весільний вінок додавали ще й живий барвінок. Поруч — село Байбузи, і там вінки мали зовсім інший стиль, а старовинний вінок із села Криві Коліна Тальнівського району взагалі зроблений із дрібненьких кінських бобів ще в часи непу, його виявили в іконі у родини, яка займалася ткацтвом. «Моя мама цього року посадила такі боби на городі. Як буде урожай, то відтворимо цей вінок», — обіцяє Олена Почтарьова.
Черкаські майстрині кажуть, що з 2018 року вони вдвох відтворили близько 50 старовинних воскових весільних вінків, оригінали яких — справжні шедеври. Найстаріший із відтворених датований 1920 роком — там восковиці всуціль білосніжні. «Любимо цей вінок за лаконізм і довершеність», — каже Олена Почтарьова.

 

Репліка вінка «Головиця» зі Звенигородки

 


За словами мисткинь, щоразу під час експедицій, а їх вони проводять майже щомісяця, щось цікаве можна знайти в кожному селі. І такий досвід особливо важливий і безцінний у їхній роботі.
«Весільні вінки та їхніх авторок шукаємо через сільських голів, через аматорські колективи, соціальні мережі. Потім їдемо в село і спілкуємося з рідними, щоб відродити той вінок», — говорить Олена Афанасенко. Вона пригадує, не так давно були у Степанках під Черкасами у мисткині поважного віку, яка охоче поділилася знаннями та показала ретрофото.
«Майстрині, які робили весільні вінки, виготовляли ще й гільця на весілля, букетики для проводів в армію, квітчали ікони. Коли ми зайшли в порожню вже тепер хату Ганни Маковей, то побачили стіну, задекоровану квітками з обгорток від цукерок. Тож наскільки душа була творчою, що прагнула до такої краси і створювала її навколо себе навіть з такого матеріалу», — зауважує Олена Афанасенко.
Взагалі в минулому столітті, уточнює вона, матеріали для створення воскових весільних вінків були обмеженими. А деякі навіть тепер важко купити, як, наприклад, дерев’яну кольорову стружку, яка нагадує папір. «Тож ми не називаємо свої вінки копіями, бо в них можуть бути іншими нитки, дріт, папір. Нині він польський, китайський, італійський і дуже різниться», — зауважує пані Олена.
Майстрині вже навіть виготовляли воскові весільні вінки на замовлення нареченим зі Львова, Києва, для відомої майстрині Оленки Дідик, українкам з Португалії, Німеччини, діаспорянкам зі Сполучених Штатів. А недавно вони виграли грант від Черкаської облдержадміністрації і на ті кошти зможуть провести десять експедицій, аби поповнити свої знання про воскові весільні вінки, а заодно й записати старовинні весільні пісні.
«Взагалі у нашій творчості колосальною є підтримка від черкащан. Вони присилають нам світлини, дарують старовинні вінки, шлють листи зі спогадами. Люди, як і ми вдвох, хочуть щоб ми продовжували цю справу і зберегли для нащадків такий неоціненний народний спадок», — зазначає Олена Почтарьова. Особливо майстрині дякують за підтримку науковцям відділу етнології Черкаського обласного краєзнавчого музею, де є солідна база весільних фото, а також цікаві записи з експедицій етнографів.
Тож аби їхню роботу бачили якомога більше людей, дві Олени проводять майстер-класи, влаштовують фотосесії, створили сайт «Метелики в голові», а ще в їхніх планах — видання арт-книги «Вінки Черкащини». «У нас зовсім небагато часу, поки ще живі майстрині або їхні родичі, щоб зібрати інформацію про весільні вінки наречених, зокрема, й із затоплених та переселених сіл», — підсумовує Олена Афанасенко.

 

2021 08 22 vinok3

Відтворений вінок «Квітки» з Чорнобаївщини

scroll back to top

Додати коментар

 

Захисний код
Оновити

Банер Сміла ЮА

 

Дійові особи

Юлія ФОМІЧОВА

 

Про Тясмин, річку мого дитинства

 

Валерія БАНДУРКО

Про втілення в життя суспільно важливих проєктів

 

Валерій КАПЛУН

Про закриття Шевченківської лікарні і громадські слухання

 

 
 
Політика
Сьогодні на сесії депутати обговорювали скандал із конкурсом на посади керівників закладів культури Сміли

19 липня 2021, 13:26

2021 07 19 sesiya19 липня відбулась 19-та позачергова сесія міської ради. І хоча на порядку денному стояли питання щодо ліквідації відділу охорони здоров’я, депутати більше обговорювали нещодавній конкурс на посади керівників закладів культури міста


Економіка
Більше 10 мільярдів гривень податків надійшло до бюджету нашого краю

21 вересня 2021, 14:26

З початку року платники податків в нашій області сплатили до бюджетів усіх рівнів 10,4 мільярди гривень податків.


Суспільство
У Тернівському ліцеї провели насичений подіями «Олімпійський тиждень»

26 вересня 2021, 14:13

2021 09 26 tigdenУ Тернівському ліцеї, як і по всій Україні, проходив «Олімпійський тиждень».


Цікаво
Українській національній валюті 25 років

26 вересня 2021, 15:41

2021 09 26 grivnyaЗ почуттям гордості зазначаємо, що на аверсі 5-гривневої банкноти подано портрет гетьмана Богдана Хмельницького, на реверсі -церкви Святого Пророка Іллі в Суботові, що стала його усипальницею.


Афіша
Смілян запрошують на фестиваль повітряних куль

25 вересня 2021, 11:26

2021 09 25 kuliСмілян запрошують на фестиваль повітряних куль"Монгольф'єрія", який відбудеться 26 вересня в обласному центрі.