Наша електронна пошта:
smila.ua@ukr.net
logo
icon-top-follow icon-top-fb

Стрічка новин

27 вересня 2021, 10:32

Авторизуватися через соціальні мережі:

 

 

 

710 60 без адреси

 

Сміла у роки незалежності: як сміляни пережили 90-ті, нульові, 2010 та 2020 роки

 

Зараз вся країна активно готується до відзначення 30-річчя Незалежності нашої держави. 30 років незалежності – це справді знакова подія, і виходить так, що Україна – молода країна, що має багатовікову історію.
Упродовж сторіч мільйони українців боролися за здобуття незалежності, пройшли через зради, війни та голодомори. А здобувши таку омріяну свободу й державність, уже покоління наших сучасників змушене відстоювати свободу та європейський вибір на революціях, а згодом – зі зброєю в руках захищати суверенітет і територіальну цілісність Української держави від зазіхань північного сусіда.
За 30 років незалежності Україна подолала надзвичайно багато викликів. Всі події, що відбувалися у нашій державі, відображалися на житті нашого міста. Пропонуємо вам згадати, якою була Сміла у 90-ті роки, якою вона ввійшла в незалежність, як минули 2000-ні - нульові, 2010-ті, 2020 і як ми живемо зараз.

 

У Смілі було 12 тисяч учнів та працювало 19 потужних підприємств - з якими показниками наше місто зустріло Незалежність України

 

Сміла у 1991 році

 

Щоб згадати, які соціально-економічні показники мала Сміла у 1991 році, ми скористалися путівником «Сміла» автора С.Є.Гайвана, виданим у 1992 році.
У путівнику зафіксовано, що на початок 1992 року кількість жителів у Смілі складала 83,2 осіб (зараз близько 60 тисяч).
У межах Сміли розташовано дві залізничні станції: імені Т.Шевченка та Сміла. Діяло 19 промислових підприємств, які виготовляли і ремонтували електромашини, обладнання для харчової промисловості, телевізори та радіоапаратуру, алюмінієвий посуд і меблі, швейні вироби, цукор, молочну продукцію, хліб, пиво, напої та ін..
Працювало 27 кооперативів.
Більше 100 вулиць мали асфальтне покриття, на 14 маршрутах курсувало 60 автобусів.
У 14 школах вчилося 12 тисяч учнів (зараз 6 тисяч). У 4 професійно-технічних училищах здобували освіту 2 тисячі студентів.
Працювало 4 лікарні на 1360 ліжок. Було 700 лікарів та 2 000 медсестер.
Нараховувалося 126 магазинів і більше 100 їдалень.
Функціонував історико-краєзнавчий музей та 21 музей на підприємствах і в учбових закладах. Було три стадіони, десятки спортивних площадок.
Цікаво гортати книжки з фактами про минуле життя. Наприклад, ось такий факт: на заводі «Орізон» планували у 1992 році випустити 140 тисяч телевізорів, при проектній потужності у 240 тисяч. Збиралися освоїти випуск кольорових телевізорів.
У 1990 році у Смілі почали випускати голки для одноразових шприців, у 1991 році їх було виготовлено і реалізовано понад 60 мільйонів штук.
У путівнику згадується, що у 1991 році на заводі «Орізон» було проведено міжнародний турнір з настільного тенісу між командами з Румунії та збірною міста Сміла.
Преса тих років писала про те, що у Смілі було насичене культурно-подієве життя.

 

Сміла у 90-их: купони, бідність, «Снікерси», «Ром-кола» та бандитські розборки


Як сміляни згадують 90-ті роки:


Тамара, 47 років, продавчиня:
- Пам’ятаю, у 90-их з’явилися лікери, почали продавати «Ром-колу», «Бренді-колу», слабоалкоголку… З’явилися «Снікерси» і «Марси». Цукерок не було. У магазинах були пусті полиці. За товарами ганялись і відстоювали черги. У кафе «Мрія» чай подавали у баночках.
Повідкривалися маса різних генделів. Наймодніші були «Корона», «У графа»… Там танцювали і курили до ранку.
Пам’ятаю, тоді у Смілі було багато нацменів. Багато вірменів, які хотіли «тримати» наше місто. Вчиняли розборки.
Була мода на джинси-варьонки, з’явились челночники, кооператори, на базарі продавали кустарне взуття. Щоб купити щось гарне, ми їздили у Черкаси, в Київ – у Смілі скупишся. Потім всі почали їздити торгувати в Польщу.
Пам’ятаю, як ми самі виварювали джинси, фарбували собі колготи. Купували чорний порошок і самі «варили» колготки.
Не було нормальних шампунів.
Зате були ваучери – ми не знали, що робити з тими папірцями. Людей обманювали, як хочеш.
Пам’ятаю культ співака Віктора Цоя – вся Сміла була обписана Цоєм. Ми ходили в кінотеатр «Комсомолець», якого тепер вже немає. Дивились фільми «Кіно», «Авария - дочь мента», «Кінг-Конг», «Рембо»…
90-ті запам’яталися тим, що люди багато пили. Було повно алкашів. Процвітав бандитизм, рекет, створювалися угрупування, періодично стріли. Сміла – бандитське місто. Розголос про Смілу був на всю область. А ще назавжди запам’яталася бідність, затримки зарплати, зарплата цукром і т.д., і т.п.

 

Віктор, 67 років, працівник заводу:
- 90-ті мені запам’яталися тим, що ми проводили газ. Всі гроші йшли на те, щоб протягти газ до будинку, тому ми дуже економили. Самі проводили газ, а зараз з нас держава за транспортування здирає по повній програмі.
Пам’ятаю, що у 96 році були купони… Ми стали міліонерами. Я отримував зарплату 20 мільйонів, а буханка хліба коштувала 2 тисячі купонів.
Пішла інфляція. Хто розумний брав кредити і вигравав. Ми прості люди, ми не вміємо робити ці маніпуляції. Було таке, що ціни у магазині мінялися двічі на день.
Ми виживали з того, що брали городи і пахали. Городи тоді називали фазендами, бо саме йшов серіал «Рабиня із аура». Зарплату на заводах давали продукцією. Сусіду, який працював на «Орізоні» виплатили зарплату телевізором. То ми у нього взяли телевізор і щомісяця розраховувались з ним.
Ще ми будувалися, ростили дітей. По ресторанах ми не ходили. Все життя працювали. Ото й будувалися через бартер та за могоричі. Зате періодично їздили у санаторій – були путівки від заводу.

 

Лідія, 62 роки, вчителька:
- 90-ті – це були важкі роки змін. Країна переходила від одного устрою до іншого. Важко було жити. Пам’ятаю бідність, злидні, дефіцити. Я не фанат Радянського Союзу і нічого хорошого про нього сказати не можу. Пам’ятаю, що у 90-ті для дітей був безкоштовний проїзд на залізниці. Ми постійно возили дітей на екскурсії у Львів і у Київ. Але ж… діти їздили безкоштовно, за рахунок тих залізничників, яким не платили зарплату.
- Після роботи ми були постійно на городах, вирощували картоплю та іншу городину, щоб вижити. На СЕМРЗ видавали зарплату шифером, цементом. Отак ми й будувалися.
Мені подобається Незалежна Україна, я люблю українську мову. Добре те, що ми отримали безвіз, можемо їздити у Європу і переймати кращий європейський досвід. Подобається те, що зараз менше бюрократії, немає того совка і тої показухи, яка була при Союзі. Вважаю, що якби ще й президентом був Порошенко, а не Зеленський, то життя в Україні було б кращим.

 

Далі буде...

scroll back to top

Додати коментар

 

Захисний код
Оновити

Банер Сміла ЮА

 

Дійові особи

Юлія ФОМІЧОВА

 

Про Тясмин, річку мого дитинства

 

Валерія БАНДУРКО

Про втілення в життя суспільно важливих проєктів

 

Валерій КАПЛУН

Про закриття Шевченківської лікарні і громадські слухання

 

 
 
Політика
Сьогодні на сесії депутати обговорювали скандал із конкурсом на посади керівників закладів культури Сміли

19 липня 2021, 13:26

2021 07 19 sesiya19 липня відбулась 19-та позачергова сесія міської ради. І хоча на порядку денному стояли питання щодо ліквідації відділу охорони здоров’я, депутати більше обговорювали нещодавній конкурс на посади керівників закладів культури міста


Економіка
Більше 10 мільярдів гривень податків надійшло до бюджету нашого краю

21 вересня 2021, 14:26

З початку року платники податків в нашій області сплатили до бюджетів усіх рівнів 10,4 мільярди гривень податків.


Суспільство
За рік у Смілянській міській поліклініці зареєстрували близько 40 тисяч хвороб

27 вересня 2021, 17:24

Реформування галузі охорони здоров’я нашого міста та здійснення належного обсягу надання медичної допомоги населенню вимагає суттєвого покращення.


Цікаво
Історія сильної духом людини, яка не опускає рук

27 вересня 2021, 18:33

2021 09 27 fotoЗавдяки йому про наших паралімпійців знають у всьому світі.


Афіша
Смілян запрошують на фестиваль повітряних куль

25 вересня 2021, 11:26

2021 09 25 kuliСмілян запрошують на фестиваль повітряних куль"Монгольф'єрія", який відбудеться 26 вересня в обласному центрі.