Наша електронна пошта:
smila.ua@ukr.net
logo
icon-top-follow icon-top-fb

Стрічка новин

27 вересня 2021, 10:32

Авторизуватися через соціальні мережі:

 

 

 

710 60 без адреси

 

Не судилося Тарасові Шевченку одружитися з Ликерією

 

Цей вірш Тарас Шевченко присвятив дівчині-наймичці, яка була родом з України, з під Ніжина на чернігівщині Ликерії Полусмак.
Моя ти любо! Мій ти друже!
Не ймуть нам віри без хреста.
Не ймуть нам віри без попа
Раби, невольники недужі!..
Моя ти любо! Усміхнись,
І вольную святую душу,
І руку вольную, мій друже,
Подай мені...
У біографію Кобзаря колишнє кріпацьке село Липів Ріг, звідки була родом Ликерія, увійшло неспроста. Змучений десятирічним засланням, поет все ж мріяв створити сім’ю, свій домашній затишок — і шукав собі пару. «Обов’язково хотів одружитися з простою селянкою: щоб була сирота, наймичка і кріпачка».

 


Кобзареве оточення всіляко відвертало Шевченка від обраниці його серця —дівчини-сироти, кріпачки Ликерії Полусмак.
Окремо варто зупинитися й на тому, що являла собою ця Тарасова наречена. Про неї писали приблизно так: ледача, корислива, неохайна; « побоювалася вийти заміж за «старого і лисого». Згідно з метричним записом, Ликерія Іванівна Полусмак народилася 16 травня 1842 року (28 травня за новим стилем). Як зазначено в цьому документі, батьки Ликерії були селянами поміщика Макарова. Обоє православні. Одружилися в 1837 році. Сімейне становище Полусмаків легким не було. Батька Ликери не стало в 1847 році. Матері й дворічного брата — в 1848-му (вони померли в один день). Сестри померли в 1849-му. Рано пізнавши сирітську долю, малолітня Ликерка гірко поневірялася. А коли підросла, взяли її в поміщицький дім.

 


У 1855 році поміщику належало понад 1400 десятин землі. Панська родина мала семеро дітей: Миколу, Олександра, Василя, Варвару, Марію, Єлизавету й Олену. Тому в маєтку не обходилося без служниць. Варвара (по чоловікові Карташевська), живучи в Петербурзі, приймала в своєму домі численних гостей, постійно влаштовувала літературні вечірки. Її близькими знайомими були Тургенєв, Анненков, Костомаров. Їй у підмогу мати й привезла свою кріпачку Ликеру.
Найстарший із синів Макарових Микола теж мешкав у Петербурзі. Він приятелював із Тарасом Шевченком, з яким уперше зустрівся ще в 1846 році. Саме тоді, дорогою в Чернігів, поет зупинявся на кілька днів у Ніжині. Там, за переказами, під гіллястим Липівським дубом, що його тепер іменують Шевченковим, поет і Микола Макаров довгенько вели пообідні душевні розмови.
У Петербурзі в Карташевської (Макарової) на її вечорах поет та художник після заслання бував досить частенько. Із Варварою Карташевською він познайомився задовго до появи Ликери.
І ось в її гостинному домі з’явилася новенька служниця. За спогадом І. Тургенєва, це була «дівчина, малоросіянка...; створіння молоде, свіже, трохи грубувате, не дуже гарне, але по-своєму привабливе, з чудовими білявими косами і тією чи то гордовитою, чи то спокійною поставою, яка властива її племені».
Середнього зросту, кругловида, трохи веснянкувата, кароока, дівчина викликала симпатію. Карташевські, та й сам М. Макаров чи не в першу чергу милуючись вродою сироти, не шкодували грошей, щоб одягти її в добротне українське вбрання. «Одних стрічок було на мені, — розповідала пізніше Ликера, — яких півсотні аршин та з десять низок намиста». Господарі, певно, вбачали в Ликері не що інше, як гарну іграшку для гостей.
Ликера, за її словами, «ні з ким з тих панів не балакала, бо не мала права». А коли Карташевські поїхали за кордон і дівчину залишили в прислугу рідним борзнянським сестрам Надії Забілі та Олександрі Куліш, про дороге вбрання не було вже й мови. «Я тоді жила в Стрєльні з Кулішихою, — згадувала Ликера, — і було мені дуже погано...».
Щоб відвернути одруження, панське оточення вдалося до наклепницьких вигадок. Особливо рішуче була налаштована рідна сестра Олександри Куліш Надія Забіла.
«Як моя мати почула сю звістку — їй здавалося, що стеля звалилась на її голову... (зі спомину Н.Забілої)
— Боже мій, — скрикнула вона, не тямлячись від горя і здивування, — що ви задумали, Тарасе Григоровичу?! Хіба ви не знаєте, що то таке Ликера?! І тут відразу, не роздумуючи, вона розказала йому про Ликеру, що знала недоброго, і стала його намовляти, щоб покинув свій чудний намір. Ликера, мовляв, дівчина легкодушна. В кімнатах нічого не робить. Довго спить. Часто ходить невмивана, нечесана, з брудною шиєю.
У розмові з поетом більше говорила поганого про Ликеру, ніж хорошого, а в розмові з Ликерою обливала брудом поета. «Ти його, — лякала, — не знаєш, він сибіряка й п’яниця». До відмовлянь Траса Григоровича приєднався і Василь Білозерський.
Та Тарас Шевченко їх не слухав. «Тутешні земляки наші (а надто панночки), як почули, що мені Бог таке добро посилає, то ще трошки подурнішали. Гвалтом голосять: не до пари, не до пари, — а я добре знаю, що до пари», — писав він у листі брату Варфоломію Шевченку.
Тим часом, познайомившись із Ликерою ближче, поет 27 липня 1860 року (за старим стилем) запропонував їй вийти за нього заміж.
30 липня надіслав М. Макарову за кордон листа з проханням дозволити його кріпачці одружитися з ним. І вже 5 серпня написав вірш «Ликері» («Моя ти любо! Мій ти друже!..»).
22 серпня про свій намір створити сім’ю повідомив брата Варфоломія в Україні. Поет активно готувався до нового життя.
Макарови відпустили Ликеру на волю. А Тарас Григорович далі дбав про свою обраницю: купує дещо на посаг; допомагає, щоб вона швидше видужала після застуди. Передає їй вовняні панчохи, теплу хустку, замовляє теплі черевики. Малює її портрет.
6 вересня Шевченко повідомив М. Макарова, що Ликеру він перевів на квартиру. Того ж дня в окремій записці просить Н. Забілу передати Ликерині речі та паспорт і дякує їй за гарне ставлення до його любої. Проте поетові не щастить в одруженні.
Вже 17 вересня, за його словами, він «з своєю молодою, не побравшись, розійшовся».
Якою ж була причина цього розставання?
Пізніше дослідник П. Зайцев напише: «Ні про один з інших моментів Шевченкового життя не збереглося стільки матеріялів, скільки про цей трагічний епізод. А проте в усьому цьому багатющому «архівному фонді» стільки неясного, заплутаного, суперечливого та загадкового, що критично розібратися в ньому і вилущити всю правду до кінця не лише важко, а в деяких окремих моментах просто неможливо».
Можливо велика різниця у віці? Чи просто, не зрозуміла серйозних намірів поета – Ликерія відмовила йому вийти за нього заміж. Вона була молодша за нього на цілих 26 років!
Отримавши волю, нещаслива Тарасова наречена трудилася все життя., з часом із Петербурга переїхала в Царське Село. Здебільшого знали її як швачку. Отже, не була тим ледащом, як про неї говорили наші «щирі» землячки. Не була нечепурою — мала пристойний вигляд. Не належала до розпусниць. Вийшла заміж за перукаря Яковлєва, але щасливою в шлюбі не була. Народила шестеро дітей. Коли ті виросли, а чоловік помер, вона стала навідуватися в Канів, а згодом і зовсім переїхала. До старості не втрачала привабливості.
Звідси й висновок, те, що сказав народ про Шевченкову наречену, зовсім протилежне тому, що сказало про неї поетове оточення.
У Каневі безталанна поетова наречена власної квартири не мала, часто переселялася. Довгенько мешкала в облюбованій нею старій хаті на мальовничій вулиці Монастирок. Звідти до могили Шевченка було їй найближче.
«Було прийде на гору, — розповідали ті, хто її добре знав, — схилиться на білий хрест і плаче-плаче... І так цілісінький день, лише вечором іде додому».
Для шанувальників Кобзаря гостинців не шкодувала. Справляючи панахиду, клала на могилу хлібину, яблука, цукерки. Наймала півчу з попом. Під час панахиди часто виносила коливо. Давала його кожному, хто підходив, повторювала: «За Тараса!..».
У книзі народних відгуків, що лежала в світлиці перед портретом Кобзаря, її власноручний запис промовистий: «13 мая 1905 року приїхала твоя Ликера, твоя люба, мій друже... Подивись на мене, як я каюсь».
Віку доживала в Канівській богадільні. Там 4 (17) лютого 1917 року й зупинилося її серце. Не далеко від Чернечої гори її і поховали.

 

Національний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка"

 

Із допису у ФБ

scroll back to top

Додати коментар

 

Захисний код
Оновити

Банер Сміла ЮА

 

Дійові особи

Юлія ФОМІЧОВА

 

Про Тясмин, річку мого дитинства

 

Валерія БАНДУРКО

Про втілення в життя суспільно важливих проєктів

 

Валерій КАПЛУН

Про закриття Шевченківської лікарні і громадські слухання

 

 
 
Політика
Сьогодні на сесії депутати обговорювали скандал із конкурсом на посади керівників закладів культури Сміли

19 липня 2021, 13:26

2021 07 19 sesiya19 липня відбулась 19-та позачергова сесія міської ради. І хоча на порядку денному стояли питання щодо ліквідації відділу охорони здоров’я, депутати більше обговорювали нещодавній конкурс на посади керівників закладів культури міста


Економіка
Більше 10 мільярдів гривень податків надійшло до бюджету нашого краю

21 вересня 2021, 14:26

З початку року платники податків в нашій області сплатили до бюджетів усіх рівнів 10,4 мільярди гривень податків.


Суспільство
За рік у Смілянській міській поліклініці зареєстрували близько 40 тисяч хвороб

27 вересня 2021, 17:24

Реформування галузі охорони здоров’я нашого міста та здійснення належного обсягу надання медичної допомоги населенню вимагає суттєвого покращення.


Цікаво
Історія сильної духом людини, яка не опускає рук

27 вересня 2021, 18:33

2021 09 27 fotoЗавдяки йому про наших паралімпійців знають у всьому світі.


Афіша
Смілян запрошують на фестиваль повітряних куль

25 вересня 2021, 11:26

2021 09 25 kuliСмілян запрошують на фестиваль повітряних куль"Монгольф'єрія", який відбудеться 26 вересня в обласному центрі.