Наша електронна пошта:
smila.ua@ukr.net
logo
icon-top-follow icon-top-fb

circ

 

Стрічка новин

Авторизуватися через соціальні мережі:

 

 

 

710 60 без адреси

 

Хто мої батьки - і невже вони лишили мене у кущах помирати?

 

Влітку 1937 р. у кущах ожини на півдні Англії хтось лишив дев'ятимісячну дівчинку, попередньо зв'язавши їй руки. Долею випадку, дитину знайшла сім'я відпочивальників. Нині Антеї Рінг 80 років, і більшу частину свого життя вона мучилась питанням, хто її батьки й чому її залишили помирати. Завдяки стрімкому розвитку генетичної генеалогії вона нарешті знайшла бодай часткову відповідь.
11-річна Джейн Додд втомилася. Того сонячного серпневого дня вона гуляла разом зі своєю родиною пагорбами Саут-Даунс. Попереду йшли її батьки Артур та Маргарет і старша сестра Елізабет. Мешканці південного Лондона, вони щороку проводили два тижні відпустки у Вортінгу. Батько наполягав на пообідніх прогулянках, вважаючи їх корисними для здоров'я. Втім, того дня навіть о шостій годині вечора стояла спека. І жодного дерева, щоби перепочити в тіні - самі лише трави й чагарники. Раптом Маргарет зупинилася.

"Там дитина!" - сказала вона.

Артур озирнувся.

"Та ну, нікого там нема", - відказав він.

"У мене п'ятеро дітей, то невже я не впізнаю дитячий плач?" - не здалася мати.

Вони почали прочісувати чагарник і за кілька хвилин знайшли під густим кущем ожини біляву дівчинку в рожевій сукенці. На вигляд їй було близько року. Її тільце було вкрите подряпинами й укусами комах, а руки міцно зв'язані на грудях.


Родина Додд у поїздці до Вортінга, приблизно в той час, коли вони знайшли в кущах маленьку дівчинку

 

Минуло дев'ять років. Антея Рінг бавилась з приятелем Пітером на вулиці перед своїм будинком у Сурреї. Вони посварилися, й Антея пригрозила, що пожаліється мамі.

"Вона тобі не мама! Тебе удочерили!" - відповів Пітер.

Приголомшена дівчинка побігла додому, і того ж вечора батьки всадовили її за стіл "на серйозну розмову".

"Вони сказали, що хтось лишив мене новонароджену на ґанку міської лікарні Вортінга", - розповідає Антея.

"За три роки до того вони втратили доньку Вероніку, тому й вирішили взяти мене до себе".

Тоді ця новина дуже потішила Антею. В її улюбленій серії книжок про школу-інтернат в Альпах майже всіх героїнь хтось удочерив.

"Я подумала: буде що розповісти друзям завтра у школі", - пригадує вона.

"Я навіть не замислилась над тим, хто ж мої біологічні батьки. Я не мала сумнівів, що моя сім'я мене любить".

Батьки справді її обожнювали, аж до того, що в неї було дві власні кімнати: тепла кімната, у глибині будинку, на зиму і прохолодна скраю на літо.

Її названий батько Дуглас Шеннен працював у Міністерстві харчової промисловості. Антея пригадувала, як ходила з ним інспектувати цехи сортування яєць.

"Це був дуже добрий чоловік. Я обожнювала, коли він мене кудись із собою брав", - каже вона.


Антея дізналася, що її всиновили, від приятеля на вулиці

 

Мати Маргарет теж була добра та привітна, але після смерті дочки Вероніки часто нервувалася. Попри жвавий розум, вона не змогла отримати освіту в кембриджському Ґіртон-коледжі, як її старша сестра, бо в їхніх батьків не було на це грошей.

Маргарет хотіла, щоб Антея вивчилась на вчительку, але тій не терпілося якнайшвидше почати працювати. У 15 років вона знайшла роботу продавчині в універмазі Bourne and Hollingsworth на Оксфорд-стріт. Ще через кілька років вона вступила у медучилище в Баті, де познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Френсісом. У них народилося двоє дітей, Джонатан і Крістін.

Одного разу в 1961 р. Антея гостювала у батьків і показала їм фото маленької Крістін. Вони сказали, що то викапана Антея у ранньому дитинстві.

"Тоді батько сказав мамі: "Час показати їй ту газету, Маргарет". Вона пішла у спальню й повернулася з газетною вирізкою", - розповідає Антея.

Зі сторінки дивилася маленька дівчинка. Антея спитала, хто це.

"Це ти", - відповіла її мати.


Запис у поліцейському журналі, де справа Антеї доручається Маку (Адамсону)

 

Антея дізналася, що 26 серпня 1937 р. її знайшов Артур Додд із сім'єю, гуляючи по пагорбах біля Вортінга. Скотленд-Ярд завів розслідування з приводу спроби вбивства та поширив запити інформації по всій країні, але так і не знайшов жодних даних про цю дівчинку чи її батьків.

Прочитавши цю історію в газеті, Маргарет звернулася до лікарні, де перебувало знайдене маля.

Антею хотіли удочерити ще кілька сімей, включно з сім'єю бельгійського дипломата, але суд обрав Шеннонів, оскільки ті вже мали батьківський досвід. Їхня дочка Вероніка загинула під колесами автомобіля в семирічному віці.

"За словами мами, коли вони зайшли до мене в палату, я підійшла на край ліжечка й простягнула до них ручки", - каже Антея.

"Вони оплатили 11 шилінгів і 6 пенсів судових витрат і забрали мене додому в Суррей".

Дізнавшись цю історію, Антея довго плакала від потрясіння. Вона розповіла усе чоловіку, але дітям вони вирішили нічого не казати. Тривалий час вона майже про це не думала.


Антея зі своїми дітьми Джонатаном і Крістін

 

Пройшло ще кілька десятиліть. У Джонатана та Крістін народилися власні діти. Внук Антеї Аарон також був дуже подібний до неї в дитинстві, і це знову пробудило в неї цікавість щодо свого походження. У 1994 р. вона приєдналася до організації Norcap, яка допомагає тим, кого всиновили в дитинстві, більше дізнатися про своє минуле.

У цій організації їй порадили звернутися до поліції Вортінга та спитати, чи не лишилось там якихось нотаток про неї. Хоча минуло вже 57 років, голова поліції Західного Суссексу дав їй контактну інформацію поліцейського у відставці на ім'я Мак, який вів тоді її справу.

"Цей чоловік розповів, що того дня він стежив за громадським порядком у Вортінгу, бо до місцевого кінотеатру якраз навідалася відома кінозірка. Коли мене знайшли, його відкликали у відділок і доручили обходити місцеві оселі у пошуках інформації", - розповідає Антея.

"Він ще багато років носив у гаманці моє фото й часто показував його людям у надії, що хтось мене впізнає. Але ніхто не впізнавав".

Мак був переконаний, що Антея народилася не у Вортінгу, бо тут усі одне одного знали й неможливо було б зберегти таємницю. Він вважав найімовірнішим, що її привезли потягом з Лондона.

Мак розповів про їхню зустріч приятелям з асоціації відставних поліцейських, і про це написала місцева газета. Історію підхопила ширша преса, і Антея знову потрапила в національні новини.

Через кілька тижнів вона отримала лист, який був адресований просто "Антеї" та присланий на місцевий телеканал, де про неї вийшла передача. Лист написала Елізабет Додд - старша дочка з сім'ї, що знайшла її у кущах.


Джейн і Елізабет приблизно в той час, коли було знайдено Антею

 

"Вона писала, що всі ці роки тому я зіпсувала їй канікули, бо вона дуже просила своїх батьків мене вдочерити, а вони не погодились", - каже Антея.

Елізабет розповіла, що їхня сім'я верталася з прогулянки, коли мати почула дитячий плач. Вони віднесли Антею до найближчого будинку, але там не було телефону, тому її віднесли ще далі, на велику ферму в селі під назвою Сомптінг.

"Там якраз зібралися гості пограти в теніс, і мене передавали з рук у руки у вітальні, - каже Антея. - Одна з фермерських дочок зателефонувала у поліцію. Незабаром за мною приїхали та відвезли мене до лікарні".

Наразі Елізабет уже померла, але жива її молодша сестра Джейн. Їй 92 роки, і вона добре пам'ятає той день, коли їхня сім'я гуляла біля городища Сіссбері-Рінг і мати почула плач Антеї.

"Все робили мама і сестра, а я лише трималася за татову руку, - каже вона. - Я тоді була дуже налякана, бо чомусь подумала, що ми взяли чужу дитину і нас за це покарають".


Джейн (92 роки) і Антея (80 років). Їхня перша зустріч відбулася на пагорбах Саут-Даунс, коли Джейн було 11 років, а Антея була немовлятком

 

Вона пригадала, що наступного дня її батьки зателефонували до лікарні й дізналися, що дівчинку назвали Енн.

Антея також отримала лист від Бетті - медсестри, яка доглядала за нею у лікарні Вортінга.

"Як виявилось, мене поклали в люльку в кімнаті, де чергувала Бетті. Коли треба було передавати зміну наступній сестрі, Бетті зрозуміла, що має якось мене назвати. Вона назвала мене Енн - це її улюблене ім'я".

Антея провела у лікарні півроку, поки тривало слідство. Але почувалася вона добре - єдиними ушкодженнями були сліди від мотузок, якими були зв'язані її зап'ястки.

"Бетті вивозила мене гуляти у візочку, катала по набережній. Мені подобалися крики чайок, написала вона".

Тепер Антея знала набагато більше про те, як її знайшли та доглядали - але зовсім не наблизилася до того, щоб знайти батьків. Її єдиною "зачіпкою" була здогадка Мака, що її привезли з Лондона.


Антея з двома лікарями з лікарні Вортінга

 

Справа не просувалась аж до 2012 р., коли Антея вирішила здати аналіз ДНК. На той час їй виповнилося 75 років.

Аналіз показав, що вона на 92% ірландка, і знайшов її дальніх родичів у США та Ірландії.

Одна кузина на ім'я Джоан, яка зараз мешкає у Північній Кароліні, попросила кількох своїх родичів теж здати аналізи ДНК. Виявилось, що Джоан пов'язана з Антеєю по материнській лінії свого батька. Ця родова гілка походила з ірландського графства Мейо.

"У 2013 р. я зустрілася з Джоан. Це була перша кровна родичка, яку я побачила в своєму житті - я дуже хвилювалася", - пригадує Антея.

Ще через два роки Антеї надійшли дані про спорідненість з жінкою на ім'я Енн, працівницею Дублінського університету. Енн не мала спільної частини ДНК із Джоан, тобто, приходилась Антеї родичкою з іншої сторони. Рід Енн походив з графства Голвей.


Джулія й Антея розглядають фотографії та записи

На той час Антея вже доєдналася до кількох інтернет-спільнот для названих дітей і знайд. У квітні 2016 р. з нею зв'язалася Джулія Белл, фахівець з генетичної генеалогії. Вона запропонувала допомогу.

Свого часу, генеалогічні дослідження та аналіз ДНК допомогли пані Белл відстежити свого дідуся, який виявився американським військовим. Після того вона почала допомагати у розшуках іншим людям, витрачаючи на це свій вільний час.

"Життя моєї мами змінилося, коли вона дізналася про своє походження, - каже пані Белл. - Вважаю, що кожен має право знати це про себе".

Антея зустрілася з Джулією на лондонській станції Паддінгтон і розповіла їй усе, що встигла дізнатися про своїх предків.

Джулія порадила пройти ще кілька аналізів ДНК у різних компаніях, адже з 2012 р., коли Антея це робила, до баз даних ДНК доєдналися мільйони людей. Завдяки цьому вдалося знайти ще кількох дальніх родичів.

"Ми разом малювали генеалогічні дерева, шукаючи можливих спільних предків, а від них вели лінії донизу", - пояснює пані Белл.

"Це кропітка робота. Адже у сім'ях бувало по 12 дітей і укладалося багато шлюбів із родичами. Через це спорідненість може видаватися ближчою, ніж вона насправді є".

Після кількох місяців досліджень, у яких їй допомагала ще одна спеціалістка з генеалогії Енджі Буш, пані Белл звузила коло кандидатів. Вона упевнилась, що з однієї сторони Антея походила з роду Койн із Голвею, а з другої - з О'Доннеллів, які мешкали у графстві Мейо.

Увагу пані Белл привернули сім дочок чоловіка на ім'я Джон О'Доннелл - і раптом картинка почала складатися.

"Я дивилася на дані про наймолодшу дочку - Еллен О'Доннелл, 1911-го року народження", - розповідає вона.

Як вона дізналася від ірландки й знавця історії Кетрін Корлесс, "Еллен" - це неофіційне ім'я, а офіційно ірландську дитину мали записати в тій формі, в якій звучить ім'я святої. І справді, у парафіяльній книзі хрещень знайшлася "Гелена".

І тут її раптом осяйнуло.

"Раніше я робила запит даних про незаконно народжених дітей в Англії та Ірландії в 1936 р. Там зустрічалося ім'я незаміжньої матері "Лена О'Доннелл" - та я не звернула на нього особливої уваги".

"Раптом я зрозуміла: Лена - це ж і є Гелена!"


Коли у чотири тижні Антею охрестили, Лена мешкала у притулку Девон-Нук

 

Пані Корлесс дослідила, що Лена О'Доннелл вийшла заміж в Ірландії в 1945 р., через сім років після того, як знайшли Антею, і народила ще чотирьох дітей. Вона зв'язалася з одним з її синів, який погодився здати аналіз ДНК. У квітні 2017 р. здогадка пані Белл підтвердилася: він виявився братом Антеї по матері.

"Я сиділа на сонечку в саду, коли зателефонувала Джулія", - пригадує Антея.

"Вона повідомила, що моя біологічна мати - Лена О'Доннелл. Я дуже зраділа новині".


Ґрунтова дорога униз від Сіссбері-Рінг неподалік від місця, де знайшли Антею

 

Книга реєстрації народжень свідчила, що Антея народилась 20 листопада 1936 р. - це лише на п'ять днів пізніше, ніж той день народження, який довільно обрали для неї названі батьки. При народженні її назвали Мері Веронікою.

Лена часто змінювала місця проживання і мешкала у Кріклвуді, коли народилася Антея. Пологи відбулися у лікарні Сент-Мері-Ебботс, що у Кенсінгтоні. Зі слів матері було записано, що вона працює верстатницею на телефонній фабриці.

Після виписки з лікарні 7 грудня її прийняв доброчинний притулок для незаміжніх матерів під назвою "Дім ангелів-охоронців". Однак вона не лишилася там надовго.

Згідно із записом про хрещення від 18 грудня, Лена з немовлям переїхала до іншого притулку - "Девон-Нук" у Чизіку. Він утримувався римо-католицькою церквою і мав принципи, нетипові на той час: матерів заохочували не відмовлятися від незаконних дітей і самостійно дбати про них.

Це останній відомий запис про Лену О'Доннелл, аж поки її ім'я знову не сплило у списку виборців Кріклвуда у 1939 р. Мері Вероніка О'Доннелл зникла безслідно.


Девід Ніколсон повідомляє Антеї та Джулії Белл результати тесту ДНК

 

"Що сталося з Леною, коли вона поїхала з Девон-Нук? - риторично питає Джулія Белл. - Не думаю, що це вона підкинула Антею в кущі. Ймовірніше, Лена була сміливою жінкою, яка намагалася зберегти і виховати свою дитину".

Якби Лена хотіла її позбутися, у великому місті це було нескладно. Стаття у газеті Daily Herald від 28 серпня 1937 р. повідомляє, що на той час у лондонських лікарнях перебувало 12 покинутих немовлят.

"Їх знайшли за останні 10 тижнів у вагонах потягів, залізничних залах очікування, у церквах, парках і на ґанках приватних будинків".

Пошук матерів мав успіх лише у двох із 15 нещодавніх випадків, повідомляв журналіст.

То як же ж Антея опинилася у Саут-Даунс? За однією гіпотезою, упродовж робочого тижня Лена могла лишати її з доглядальницею. Тогочасні газети писали про те, що деякі доглядальниці самовільно віддавали на всиновлення дітей під своєю опікою - і брали за це гроші. Фактично, вони продавали дітей бездітним парам чи іншим посередникам.

Газета Gloucester Citizen у 1932 р. писала, що торгівля немовлятами "стає справжнім лихом для Лондона".

У статті цитують слова директора Національної асоціації всиновлення: "Американці часто готові платити великі гроші за світловолосих дітей, особливо кучерявих. Вони називають їх "чистокровними англосаксами". Сьогодні торгівля такими дітьми жвавіша, ніж автомобілями".

Можливо, поблизу Вортінга якраз намагалися передати комусь біляву Антею, але щось пішло не так.

"Напевно, я ніколи не дізнаюсь у точності, що відбулося, - каже Антея. - Але я з цим змирилася".

На цьому етапі, вона ще не знала, хто її батько, але Джулія Белл звузила варіанти до шістьох братів. Четверо з них - Майкл, Мартін, Патрик і Філліп Койн - у 1936 р. були найманими робітниками в Лондоні.

Дочка Мартіна погодилася здати аналіз ДНК, який показав, що вона двоюрідна сестра Антеї. Отже, її батько - один з інших трьох братів. Тоді ДНК здала онучка Майкла, Анна Марі; за результатами, Майкла також викреслили зі списку.

Лишилися тільки Патрик і Філліп, але вони не мали прямих нащадків. Тому єдиним доказом батьківства міг бути зразок їхньої ДНК - а його непросто знайти через багато років після смерті.

Однак Антея також спілкувалася зі своєю кузиною Дот, дочкою однієї з сестер Патрика та Філліпа.

"Я поділилася цією проблемою з Дот, і вона сказала: "О, а в мене досі є листи від дяді Патрика!" - розповідає Антея.

Він надіслав ці листи у США з Англії близько тридцяти років тому. Вони досі лежали у "рідних" конвертах із марками.

Пані Белл зв'язалася з Девідом Ніколсоном з компанії Living DNA. Той сказав, що його компанія може провести експертно-криміналістичний тест ДНК, для якого вистачить слини Патрика з марок, які той наслинив, прикріплюючи на конверт.

Минулого року вони провели цей тест і порівняли зразки з конвертів зі слиною Антеї.

Перші три марки надто погано збереглися. Однак на четвертій, на думку пана Ніколсона, лишилося "більш ніж достатньо ДНК".

З точністю "на рівні, прийнятному для британського суду" (словами пана Ніколсона), вдалося встановити, що Патрик Койн - біологічний батько Антеї.

"Я дуже зраділа, адже я шукала батька протягом 29 років", - каже вона.

Наразі вона не спілкується з родичами з боку матері, хоча запевняє, що її брат, який пройшов тест ДНК, "ставиться до мене доброзичливо". Втім, вона подружилася з ріднею з боку батька.

"Мені розповіли, що Патрик був жвавим і веселим - душею компанії".

"Невідомо, чи знав він про мене. Він так і не одружився - одного разу в розмові з Дот він пояснив це тим, що дорожить незалежністю та не хоче зв'язувати себе путами шлюбу".

Нині Антеї вже 80, і вона мешкає поблизу Бата. Вона вдячна Лені та Патрику за ДНК, яку від них успадкувала, адже вона доволі здорова як на свій вік. І хоча вона так довго й наполегливо досліджувала своє походження, це ніяк не змінило її ставлення до названих батьків.

Минулого літа вона організувала сімейне свято для своїх дітей, онуків, двоюрідних братів і сестер.

"Я так усім і сказала: моя мати - Гелена О'Доннелл, але моя рідна сім'я - Маргарет і Дуглас Шеннен".

Джулія Белл хотіла б поспілкуватися з тими, хто в 1930-40 рр. мав стосунок до притулку матері та дитини Девон-Нук. Її контактні дані можна знайти на її вебсайті.

 

Джерело: "ВВС news"

scroll back to top

Додати коментар

 

Захисний код
Оновити

 

kosmetolog

 

Дійові особи

Сергій АНАНКО

Про об’єднання двох поліклінік та приєднання їх до лікарні

  

Іван ДАЛІБОЖАК

 

Про гелікоптерний майданчик в аеропорту

Олександр СКІЧКО

Запрошуємо всіх охочих на вакцинацію від Covid-19

 
 
Політика
На сесії міської ради розглянули більше 100 питань і заслухали звіт начальника поліції

24 березня 2021, 14:51

2021 03 24 sesiya0Сьогодні відбулась чергова 11-та сесія Смілянської міської ради.


Економіка
Працюючим пенсіонерам перерахували пенсії

15 червня 2021, 17:28

Пенсійний фонд перерахував пенсії працюючим пенсіонерам відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.


Суспільство
Чоловік загинув під власним авто

23 червня 2021, 17:34

2021 06 23 zaginuvЖахлива трагедія сталася в Черкасах. Там під колесами власного авто загинув чоловік.


Цікаво
У Чехії відзначили 30-річчя закінчення радянської окупації

23 червня 2021, 18:30

2021 06 23 chehУ Чехії пам'ятають про радянську окупацію і днями відзначили 30-річчя закінчення радянської окупації країни. Адже саме 21 червня 1991 року останні радянські вояки покинули Чехословаччину.


Афіша
ЦИРК «Вогні Києва» запрошує на яскраву циркову виставу з 25 до 27 червня!

21 червня 2021, 11:01

2021 06 21 circЧудовий настрій подарують наші неперевершені повітряні гімнасти, акробати, жонглери, еквілібристи, артисти оригінальних жанрів, а наш чарівний фокусник змусить повірити у неймовірне!