- Деталі
-
10 січня 2021, 15:44
Письменниця приїздила в наш край не менше трьох разів.
Як повідомляють в обласному краєзнавчому музеї, обставини першого приїзду такі. У січні 1851 р. сімнадцятирічна Марія Вілінська стала дружиною колишнього «кириломефодіївця», одного з сподвижників Т.Г.Шевченка Опанаса Васильовича Марковича.
Маркович з молодою дружиною, шукаючи місця роботи, приїхав у травні 1851 р. в маєток свого дядька Івана Івановича Керстіна (відставний майор, деякий час працював суддею в Золотоноші), який мешкав у селі Гайворонщина (нині Рождественське Драбівський р-н). Один із кутків цього села ще й зараз зветься Гайворонщиною, або Керстинівкою, яка трансформувалася в - Керсунівка. І греблю через річку Золотоношку називають Керсунівською. Був ще й ставок, і гай біля нього такої ж назви.
Тут же в Гайворонщині Марко Вовчок написала одне з найперших своїх оповідань російською мовою.
Також, Марко Вовчок прагнула досконало вивчити українську мову і разом із своїм чоловіком записувала народні пісні, казки, перекази, мріяла видати окремими збірками ці перлини народної творчості.
Так були записані пісні «Тече вода холодная з-під кореня дуба» у с. Великий Хутір, «Вилетіла галка з темного гайка» у Гайворонщині, «Горобейко в садку, в садку» у с. Мицалівці під Золотоношею. На Черкащині записані також «Ой місяцю, місяченьку», «А в перепілки да голівка болить».
Письменниця у Гайворонщині, з невеликими перервами для виїзду в Пирятин та Золотоношу, жила від травня до кінця літа 1851 р.
Другий приїзд відбувся 1885 року.
Другий чоловік Марко Вовчок Михайло Дем'янович Лобач-Жученко - дістав посаду наглядача 3-ї округи земельних наділів у містечку Богуславі колишнього Канівського повіту. У серпні того ж року Марко Вовчок оселилася в Богуславі, у будинку домовласника, дільничного мирового Володимира Антоновича Колусовського, де прожила до грудня 1885 р. Звідти вона виїхала до сина Богдана в Катеринославську губернію, де той відбував покарання за революційну діяльність. А в червні 1886 р. оселилася в с. Хохітві, недалеко від Богуслава, на мальовничому березі Росі, де й перебувала з невеликими перервами до грудня 1893 р.
В листі до своєї куми в Стеблів читаємо наступне: «Пишу тобі, щоб ти знала, що мене ще вовк не з'їв, а жива я здорова і гуляю по такому саду, що й нема, і тече через його Рось - все так, як я люблю». Кума із Стеблева, до якої писала письменниця, - це дружина стеблівського поляка-орендатора, доброго знайомого Марка Вовчка - Ігната Адамовича Калиновського. Можна припустити, що письменниця, живучи в Хохітві, побувала і в Стеблеві. До речі, батько Ігната Адамовича — учасник польського повстання 1863 р., мешкав після сибірського заслання в Богуславі й був добре знайомий письменниці.
Втретє на Черкащину Марко Вовчок приїхала в першій половині жовтня 1896 р. в зв'язку з наклепом, зробленим богуславським міщанином, орендарем удільних маєтків Д.І.Кубишкіним на її чоловіка Михайла Дем'яновича Лобача-Жученка. Спочатку оселилася в Богуславі у В.А.Колусовського, але з початку листопада аж до 10 грудня жила з чоловіком у Стеблеві, в маєтку свого кума І.А.Калиновського. Потім - знову в Богуславі, а з 17 травня аж до серпня - знову у того ж таки Калиновського.