Наша електронна пошта:
smila.ua@ukr.net
logo
icon-top-follow icon-top-fb

ANI vidkrutta

 

metalobaza

Стрічка новин

 

CENTR

 

Тричі продана

2019 12 28 sofia

 

Мало хто знає, що життєва доля Софії Потоцької тісно пов'язана не лише з Уманню, але й з Маньківкою.
До речі, повністю прізвище красуні: Де Галче -– Глявоне – Челіче - Вітт - Потоцька Софія (12.01. 1760, Греція - 12.11. 1822, Берлін, Німеччина), а вже далі, то, ймовірно, читали - гречанка, дружина польського магната Станіслава Щенсни (Фелікс), власниця Уманського парку «Софія».
Хоч, вибачаюся, на один із моїх матеріалі відгукнулася землячка, розповідаючи про історичний факт, мені давно відомий, коли іще готував енциклопедію «Черкащина», Людмила Кобзарева, цитую її повністю: «Знаете, очень хочется что бы и про Чёрную Каменку Маньковского района кто то написал. Ведь там столько истории. Ведь был замок Потоцкого, в котором София ждала его, пока он ездил в Петербург за разводом с женой. С Черной Каменки ему София писала письма, эти письма есть в Софиевском музее Умани. От замка остались только подвалы, где, во время колхозов хранили лёд. От замка к реке были подземные тунели, по которым на каретах выезжали на дорогу ведущую в Иваньки. Сейчас все ходы засыпаны, но ещё есть старожил, который помнит браму кованную с подземелья к выходу на речку Гирскый Тикыч. Кстати, в Черной Каменке был костёл, построен Потоцким. Потом его перестроили в церьковь, потом сделали клуб, но клубом здание было не долго - переоборудовали на олийницу и мельницу. Со всего района ездили молоть муку. Мы жили рядом и многие, ожидая своей очереди, ночевали у нас. Потом мельница сгорела. Но, слава Богу, сейчас там опять отстроили церьков».

 

2019 12 28 sofia1


Все вірно: Софія із Станіславом звели в Чорній Кам’янці, так би мовити, як нині називають – дачу, і часто там проводили час – яка ж неописана краса того краю над Гірським Тікачем – озираєш її й жити хочеться вічно!
Про «чудову фаворитку» написано немало. Із усіх відомих мені матеріалів, це - постать не зовсім звичайної долі. Серед легенд про Софію Потоцьку побутують найбільш поширені дві. Перша, що Софія була дружиною константинопольського купця-грека, який вів торгові справи з Феліксом Потоцьким і який викупив вродливу жінку; так Софія стала графинею Потоцькою.
Легенда друга: Станіслав Потоцький одружився із знаменитою красунею, колишньою черкеською невільницею Софією. Була вона родом із Грузії, потрапила в полон до черкес, її звільнив полковник Вітте, з яким і побралася. Пізніше Вітте став комендантом в Керчі. Зустрівши її, Станіслав покохав дівчину, потім віддав 200 тисяч карбованців за неї.
Життєпис Софії Потоцької, гречанки із Константинополя, має початок у Стамбулі, де її вперше зустрів польський посол Оттоманської Порти — Боскамт Лясопольський. Ідучи вулицею Стамбула, поляк заглянув на невільницький ринок, побачив красуню і викупив її. У квітні 1778 Б. Лясопольський дорогою до Варшави прибув із Софією в місто-фортецю Кам'янець-Подільський. Назустріч послу у Жванець на Дністрі виїхав на чолі загону артилеристів син кам'янець - подільського коменданта, майор польської служби граф Йосип Вітте і з першого погляду закохався в гречанку і вже вона стало його.

 

2019 12 28 sofia2


Після цієї зустрічі Лясопольський вирушає до Варшави один, залишивши супутницю в Хотині. Софія висунула вимогу графові Вітте— лише за умови одруження стане його. Це відбулося 14 червня 1779 року: Йосип, без згоди на те батька, таки повінчався з Софією де Галче (так вона сама назвала своє дівоче прізвище у Зіньковецькому костелі).
У травні 1780 Вітте з дружиною поїхали до Франції: близько двох років подружжя мешкало в Парижі. 1782 знову в Кам’янці-Подільському, вже з маленьким Іваном, сином.
Знайомство Софії з С. Потоцьким розпочалося в Яссах; аристократ спочатку приховував свої взаємини з Софією: у вищому товаристві їх разом не бачили. Але, всі вже знали про їхні стосунки. Через якийсь час Потоцький виїхав із Софією до Росії.
Вищий світ Петербургу й Варшави не схвалив вчинок Потоцького. Тому, після короткочасного перебування в імперії, вирішує переїхати із Софією і декількома придворними, серед яких і його ад'ютант Метцель, за кордон, із наміром не повертатися на батьківщину — оселяються у Гамбурзі.
«Флірт» із Софією обійшовся графові більше ніж у два мільйони злотих; угода підписана 17 лютого 1796 року, а 17 квітня 1798 року Потоцький повінчався із Софією без свідків у Тульчині.
На честь дружини Станіслав 1795 року заклав ландшафтно - архітектурний парк «Софіївка» в Умані. Т. Г. Шевченко в автобіографічній повісті «Княгиня» про садово-паркове мистецтво доби класицизму пише: «Видал я на своем веку таки порядочные сады, как, например, Уманский».
Восени 1821 Софія прямує до Петербурга, де 22 травня 1822 року оформляє заповіт. Не повертаючись до Умані, із столиці виїхала до Берліна на лікування, де й померла від онкологічної хвороби 7 грудня 1822 року на 62-му році життя.
На кордоні стояв карантин і всіх ретельно перепровіряли; донька Ольга забальзамувала мертву, накрила вуаллю, прикрасила трояндами й таким чином, ніби сплячу, увезли в Україну.
Софію привезли до Умані вночі; на протязі дев’яти верст – од кордону до міста - з 50 священиками йшла поминальна процесія, а на шляху траурного виїзду були поставлені діжки із запаленою смолою, які освітлювали путь. Попереду несли хреста, хоругви і величезні, наче голоблі, воскові свічки — скільки років прожила небіжчиця.
Поховали в Уманській усипальниці під базиленським костелом (він у центрі Умані). А 1838 року стався землетрус — в куполі і стінах костелу з’явилися тріщини, одна з них пройшла саме через мармуровий надгробок з покійницею. Містом пішли чутки про небіжчицю, її прокляття та необхідність перепоховання. У 1846 році на кошти графа Шувалова у Тальному замість старої дерев’яної терміново було зведено Свято- Троїцьку церкву з усипальницями та каплицю; із Одеси для церкви привезли древні ікони роботи італійських майстрів.
У 1848 році дочка Ольга перевезла прах Софії із Умані в Тальне й поховала в усипальниці Свято-Троїцької церкви поруч родини графа Шувалова, власника тих країв.
А у семидесятих роках XX століття комсомольські активісти дістали цинковий гроб із тліном Софії Потоцької та Шувалових, вчинивши вандалізм, шукаючи коштовності. Із дубових гробів змайстрували столи, надгробні плити родини Шувалових трактором відтягнули до маєтку, де лежать і нині.
Кістки Софії та Шувалових, мені розповідали місцеві краєзнавці, роботяга Василь згріб у нашвидкуруч збитий ящик та закопав неподалік річки. Зруйнували й церкву, а залишки, разом із усипальницями, згорнули в урвище, до річки Тальянки: отам нині й покоїться, за легендою, тлін «незрівняної гречанки».
Сьогодні на місці колишнього приміщення церкви - хлібзавод, лише поруч височіє старовинна будівля, яку комуністи, як не старалися навіть бульдозером, так не змогли зруйнувати — там була дзвіниця Свято-Троїцької церкви.
А тепер про найцікавіше: облаштування парку «Софіївка» пов'язане й з Маньківщиною. В газеті «Московский телеграф» за 1833 рік я прочитав замітку історика М. Андрєєва, про те, що перше дерево в Уманський парк- сосну, привезено з лісу, що біля містечка Маньківка – Софія поверталася із Станіславом із Чорної Кам’янки й побачила ладно виструнчену сосну й забажала, аби з цього дерева й розпочинався задуманий парк. Й, думаю, вже земляки знають, що оті величезні каміння, що на Тарпейській скелі, водоспаді в долині Велетнів і грот Аполлона та скеля Смерті – частина місцеві, але більшість привезені кріпаками як з каньйону Буків, так і з скелястих узберегів Гірського Тікича…

 

Віктор Жадько

 

Із допису у ФБ

scroll back to top

Додати коментар

 

Захисний код
Оновити

AZK MIG

Дійові особи

Рамазан ТАІБОВ

Taibov

 

 

Про міського голову

 

 

Максим СОРОЧАН

Sorochan new

 

Про те, яким повинен бути мер

 

 

Валерія БАНДУРКО

Bandyrko

 

 

Про День родини

 

 

Авторизуватися через соціальні мережі:

 
Політика
Міському голові м.Сміла Цибку О.О. від депутатів фракції ВО «ЧЕРКАЩАНИ»

29 травня 2020, 09:15

2020 05 28 zvernena

На сесіях Смілянської міської ради на початку року був розглянутий та ухвалений бюджет на 2020 рік.


Економіка
До бюджету району зібрано 13714,3 тис.грн. власних доходів

12 червня 2020, 09:30

2020 06 12 bydzet

Наразі до місцевого бюджету нашого району мобілізовано 13714,3 тис.грн. власних доходів.


Суспільство
ОСББ Черкащини беруть кредити на заходи з енергозбереження та енергоефективності

14 липня 2020, 17:22

2020 07 09 zberezena

На Черкащині у травні-червні уповноважені банки АТ Ощадбанк, АБ Укргазбанк, АТ Укрексімбанк видали 256 кредитів на 9,8 млн грн.


Цікаво
КОМВЗВОДУ ТАРАС МАТВІЇВ УДОСТОЄНИЙ ЗВАННЯ ГЕРОЙ УКРАЇНИ ПОСМЕРТНО

14 липня 2020, 18:30

2020 07 14 nagoroda

Українському офіцеру Тарасу Матвіїву, який загинув на Донбасі, посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".


Афіша
11 липня відбудеться фінал першого Кубку між футбольними командами ОТГ Смілянщини

10 липня 2020, 09:25

2020 07 07 futbol

11 липня о 17.00 на футбольному полі села Ротмістрівка відбудеться фінал розіграшу першого Кубку з футболу – 2020 між командами об’єднаних територіальних громад Смілянського району.