Наша електронна пошта:
smila.ua@ukr.net
logo
icon-top-follow icon-top-fb

biznes lanch ANI

 

Стрічка новин

es

 

 

710 60 без адреси

 

Обласний поштамт був одним з найкращих у країні

2019 12 18 poshta

 

Колись у другій половині грудня на черкаському головпоштамті було скільки ж народу, як тієї ж пори у ковбасному відділі гастроному.
Причини такої аномальності зрозумілі усім, пише у ФБ краєзнавець Борис Юхно, "кому за..." Люди масово купували вітальні листівки, відправляли посилки, бандеролі, робили грошові перекази.
Головпошта в містах Союзу справедливо позиціонувалася однією з їхніх візитівок. Хай там як, а її відвідував кожен прибулий, бо ж там і телеграф, і переговорний пункт, і посилкова. Та попри те, що Черкасам як “столиці області” вже минуло 10, гідним цього статусу відповідним об’єктом місто похвалитися не могло. Пошта – як колись в райцентрі: одноповерхова, з комірницькими вагами у напівпідвалі, одним-єдиним віконцем для телеграм. Звідси тіснява, дискомфорт, провінційність.
Служба 62-тисячного міста регулярно звітувала про обсяги контенту, з яким мала справу. І уявіть собі, що ще у листопаді 1956-го інформувала про таке: “пошта Черкас за день одержала 9300 листів, відправила близько 4800 листів, усього обробила 22 тисячі одиниць кореспонденції, 1900 грошових переказів, 869 посилок, загальний обмін телеграм становив 5700, відбулося понад 1600 міських телефонних переговорів”.
Фантастичні обсяги, практично кожен дорослий житель міста так чи інакше – в процесі. Бодай як передплатник періодики. Тому ще до появи Головпоштамту просто нові поштамти почали відкривати в усіх районах міста. 16 жовтня 1963 року: “На першому поверсі нового великого будинку, спорудженого навпроти залізничного вокзалу, цими днями з’явилася вивіска “Пошта. Телеграф. Телефон”. Сюди, у нове просторе світле приміщення, переїде поштове відділення №8, розташоване у цьому районі. Тут обладнуються два зали – поштових операцій і телеграфно-телефонний. Причому, телеграф і телефон працюватимуть цілу добу. Поштове новосілля відбудеться перед Жовтневими святами.
Швидкий ріст міста ставить підвищені вимоги і до зв’язківців. За останні роки кількість поштових відділень в обласному центрі подвоїлася. Нинішнього року нові поштові відділення відкрито у аеропорту і на заводі штучного волокна”.

 

2019 12 18 poshta1


Одначе, нам до Будинку зв’язку. Від весни 1963-го працівники місцевої поштової служби вже, принаймні, не червоніли перед гостями, адже мали аргумент: на розі вулиць Шевченка – Свердлова починали здійматися масивні риштування. Там щойно фінішувала котлованна стадія будівництва цього об’єкту. А наступного року над поверхнею візуалізувалися вражаючі, як на той час, розміри надважливого комунікаційного центру.
Його відкрили напередодні Першотравня 1965-го. Була в країні традиція приурочень, якої свято дотримувалися скрізь. А цікавий наш Головпоштамт тим, що він справді стовідсотково наш. Його проект авторства архітектора Сергія Реця і конструктора Івана Бравера народився не десь у столицях, як завжди велося, а в Черкаському філіалі “Діпроцивільпромбуду”. Звів об’єкт колектив БМУ-1 тресту “Черкасжитлобуд”.
Скажу наперед, що наш Будинок зв’язку видався таким продуманим і функціональним, що пізніше такі самі побудували у шести містах країни, чотири з них – в Україні: Запоріжжі, Миколаєві, Сумах і Лисичанську. Різнилося лише мозаїчне панно на куті – треба ж було місцями чогось свого додати. Але наша композиція з голуба й двох земних півкуль хоч не найбільша, зате найтематичніша та, мабуть, і найстильніша.
Не знаю, коли і як у місцеве “будівельне краєзнавство” вкралася та помилка, що в деяких джерелах відкриття Будинку зв’язку датують 1967-м. Ще попереднього року у київському видавництві “Будівельник” вийшов друком історико-архітектурний нарис Сергія Кілессо “Черкаси”, в якому як фото нового Будинку зв’язку з фасадом, дуже подібним до теперішнього, – ще без стильного “Дом связи” та глобуса з ракетою на даху, про які далі, – так і опис його функціональних переваг разом з естетичними принадами.
“На площі біля Будинку Рад в 1965 році зведено Будинок зв’язку. Ця унікальна споруда вражає простими й лаконічними архітектурними формами. Головний вхід акцентують тонкі залізобетонні колони. Центральний вестибюль, відкриті сходи, ліфт та холи освітлюються через суцільну склоблочну стіну. На першому поверсі розміщені зали пошти, телеграфу, міжміського телефону, посилочного залу. Основні зали з великим художнім смаком оздоблені тематичними вставками, майстерно виконаними художниками Ю. Лигердою, О. Студені та В. Широковим”.
Переїзд – діло забарне, та до літа виробниче новосілля справили фахівці усіх підрозділів пошти і зв’язку. До великої будівлі у середмісті переїхали обласне управління зв’язку, відділ з розповсюдження преси, дирекція радіотрансляційних мереж, управління міського вузла зв’язку, – словом, – усі організації даної системи. Саме тому, – найперше для її працівників, – він і став Будинком зв’язку з великої літери. А для містян був, та й здебільшого залишається, Головпоштамтом, адже саме у поштових залах й дотепер люди здійснюють свої нехитрі приватні операції. Напевне так, адже найбільша зала цього центру називалася “операційною”. Щоправда, було воно тоді словом чоловічого роду: зал. Та це не надто суттєво – гірше, що чимало тих операцій віджили свій вік. Може не те, аби “гірше”, але таки шкода... як цілої зниклої культури, елементу цивілізації.
Відвідувачі вже не роблять грошових переказів поштою, є банківські картки. Вже не відстукують телеграм, натомість звично послуговуються інтернетом. А надіслати чи отримати телеграму – то ж була подія всього дня, чи й не одного. Саме тут, за красивими невеличкими столиками, не дописують похапцем листи, бо за домашніми справами нема коли. Не підписують вітальних листівок, пригадуючи, як у пунктирних вічках правильно провести прямі лінії цифр, бо з 1 січня 1971 року такою стала норма поштового правопису (“Працівники Черкаського центрального поштамту щороку обробляють близько 40 мільйонів листів. З введенням у дію нових конвертів все навантаження ляже на машини. Першими трьома цифрами позначається область, республіка, столиця союзної республіки. Друга половина індекса – для позначення вузлів, міст і відділень зв’язку. Конверти з індексами можна придбати в будь-якому відділенні зв’язку та кіосках “Союздруку”). А ще – тепер відвідувачі майже не відправляють посилок, тож на пошті не пахне сургучем. Щоправда, замовлені через інтернет речі отримують, але то інше. А отак щоб хімічного олівця послинити, на фанерці красиво адресу написати та фіолетовим язиком в дзеркало помилуватися... Ну й само собою – вже ніхто не користується кабінками для міжміських переговорів, замовляючи їх у телефоністок.
Зовнішній вигляд будівлі Головпоштамту змінився трохи менше її внутрішнього наповнення. Десь на початку нового тисячоліття, напевне – як данина Міленіуму, – “допотопний” стрілковий годинник замінили на електронний та замість секцій зі склоблоків змонтували затемнену дзеркальну панель. Новий маленький годинник постійно глючив, сонячної днини на ньому взагалі нічого не було видно, зрештою його прибрали. А Головпоштамт без годинника – то нонсенс. Така вже європейська традиція: поєднання головної пошти з другим за статусом міським годинником (перший на ратуші чи муніципалітеті, але такого в нас теж нема).
Зате з боку бульвару зберігся автентичний поштовий голуб, що крилом обіймає мозаїчні земні півкулі. Колись, дуже давно, була тут ще одна “Земля”: дах будівлі прикрашав глобус, над яким злітала ракета. Але композицію чомусь демонтували і причини того мені невідомі.
Тож перший начальник нового вузла зв’язку Олексій Яцун мав усі підстави пишатися ввіреним йому господарством. Посилки тепер приймали не у темному напівскладському приміщенні з комірницькими вагами, а культурно, на видноті, зі спеціальними поштовими. Телеграми відправлялися не з одного віконця, а кількох – черги зникли. Цілодобову роботу телефонного переговорного пункту забезпечували вже кілька спеціально навчених телефоністок, а до послуг користувачів були надані аж 14 герметичних кабін. Ще й фойє встановили 78 індивідуальних скриньок для кореспонденції, а кілька годинників, хтозна й навіщо для практично позбавлених приватного спілкування з іноземцями наших громадян, показували час у далеких капіталістичних столицях.
Повнота сприйняття диво-центру буде неповною, коли не пригадати, що кіоскерка внутрішнього “Союздруку” могла запропонувати відвідувачам максимально можливий спектр періодики, і вперше у Черкасах – країн соціалістичного табору. Невдовзі після влагодження усіх виробничих і сервісних питань Будинок зв’язку щодня відвідували три тисячі містян, перед святами – то й всі п’ять, тим самим цілком обгрунтовуючи його назву і призначення.
Минуло 10 років. Місто стало іншим хоча б тому, що нас в ньому було вже 200 тисяч, а це рівно удвічі більше, аніж 1965-го. Відповідно – удвічі “збільшилося всього”. Але оскільки наразі нас, як колись Леніна, цікавить лише “телефон, телеграф, пошта”, то скажу таке: 1975-го ми передплачували 210 тисяч газет і журналів – то десь по 3,5 видання на сім’ю, щодня відправляли та отримували близько 50 тисяч листів і 1300 телеграм.
Звісно, Головпоштамт теж вимагалося “збільшити”, що офіційно й сталося 20 грудня 1975 року. Цього дня відкрили першу чергу приміщень добудови до нього на бульварі Шевченка. На її поверхах розмістилися технічні служби черкаських зв’язківців, АТС на 20 тисяч номерів, сюди ж з вулиці Свердлова перенесли переговорний пункт міжміського зв’язку на 24 кабіни: таким чином і цей показник збільшився удвічі. А на старому місці залишився автоматизований переговорний пункт.
Поколінню гаджетів ці рядки точно ні про що не скажуть, тож якщо двома реченнями – то перший пункт – це такий, де відвідувач замовляв переговори: на бланці писав номер телефона, що викликається та вказував, скільки хвилин триватиме розмова. А після оплати замовлення нудьгував у кріслі. Як пощастить – хвилин 10-15, а ні – то й годину. Поки писав оце, намагався пригадати, коли ж востаннє отак сам нудьгував. Здається, 1999-го: тоді в залі стояли жовті та червоні пластикові крісла. Такі самі, як і на новому автовокзалі.
Ну так ось. А другий різновид переговорних пунктів, автоматизований, передбачав самообслуговування. Тобто ти сам раз пораз крутив диск, і коли після стонадцятого збою з’єднання таки відбувалося, тоді головне завдання полягало в тому, щоб вчасно досилати в автомат чергову 15-копієчну монету (буханець житнього хліба коштував 14 копійок). Після реконструкції наш запрацював аж у червні 1976-го, там теж встановили 24 кабіни, але з’єднатися можна було лише з Києвом, Москвою, Ярославлем, більшістю обласних центрів України і 15-ма райцентрами Черкащини.
Чому все так складно, чому б не замовити переговори з домашнього телефону? Старшим не розказувати, а молодшим доведеться: у черзі на домашній стаціонарний телефон люди стояли роками. І тривало так до... 2006 року, коли у серпні Черкаською філією “Укртелекому” до мережі підключили 300-тисячного абонента, потерпілу від аварії у Чорнобилі черкащанку Наталію Пастушенко. Тож на таке “пільгове щастя” жінка чекала два десятиліття... Тепер все навпаки – земляки стоять у черзі, аби відключитися від цього “блага цивілізації”.
...У другій половині 1970-х вся ота телефонна кухня мене мало обходила. Однак, будівлі не минав, адже у комплексі новобудови відкрився великий спеціалізований магазин “Союздруку”, який називався “Кругозір”. І саме йому без зміни профілю, але спочатку – зі скороченням площі, а потім і переїздом до правого крила центрального корпусу, судилося дожити до наших днів. На жаль, з місяць тому майже 45-річна історія “Кругозору” скінчилася. Тепер там, хто б сумнівався, аптека. Ну добре хоч не “секонд-хенд”.
Торгували в тій поштовій крамниці сувенірами, канцтоварами, політичною і художньою літературою, конвертами та листівками, але головний асортимент “Кругозору” складали газети і журнали. З відкриттям справжнє море періодики, “найглибше” на все місто, запропонував жителям Черкас цей спецмаг. Трохи згодом і я в тому морі ловив свій улюблений “Футбол – Хоккей” по 15 копійок. Ще “Советский спорт”, “Спортивну газету”. Було воно ділом непростим, бо в Союзі все справді популярне автоматично потрапляло до категорії дефіциту. Правда, якщо “в нагрузку” до згаданих видань чи зручної телепрограми з анонсами “Говорить і показує Україна” ти погодишся купити ще й, наприклад, газету залізничників “Гудок” тижневої давнини, твої шанси на придбання потрібних суттєво зростуть. При цьому тобі обов’язково скажуть, що “Футбол – Хоккей” останній й продають тільки тому, що хтось просив відкласти, але не прийшов.
Звісно, що така нечесна практика реалізації товару поширювалася не лише на газети. Малим я колекціонував марки, тож після “Філателії”, теж спеціалізованого поштового магазину, “Кругозір” пропонував найбільший їх асортимент. Але коли тобі вкрай потрібна серія якоїсь екзотичної країни з не менш екзотичними тваринами – будь ласкавий, візьми ще й гашений блок Почты СССР “про Леніна” чи “з’їзд КПРС”. Та що марки! Косметика “Флорени” і “Нівеї”, пластинки Даліди і Дассена, чехословацькі кросівки і ланкійські теніски – до всього більш-менш якісного імпортного або просто затребуваного нашого знаходився довісок якоїсь вітчизняної затоварки, продату яку в інший спосіб не видавалося можливим. Але то вже інша тема. А до цієї нагадаю ще таке: скинути фотку у часи, коли ще далеко не в усіх помешканнях були навіть телевізори? Та запросто!
“З 25 березня 1962 року відкривається постійний фототелеграфічний звязок Черкас з обласними центрами СРСР через Київський республіканський телеграф. Громадяни! Користуйтеся послугами фототелеграфічного зв’язку, за допомогою якого можна передати фотознімки, малюнки, оригінали тексту по проводах зв’язку з фотографічною точністю”. Цивілізація!..

scroll back to top

Додати коментар

 

Захисний код
Оновити

che1

 

kosmetolog

 

Дійові особи

Тетяна НІКІТЕНКО

NikitenkoTetana

 

кандидат у депутати до Черкаської обласної ради від ВО

 

Анатолій ТЕРЕЩЕНКО

TereshchenkoNEW

 

Пам’ятаємо, поминаємо…

 

 

Ніна ПЛЯСУНОВА

Plyasynova

 

З Днем працівників дошкілля

 

 

AZK MIG

Авторизуватися через соціальні мережі:

 
Політика
Депутатська більшість передала міському голові важливе Звернення

02 вересня 2020, 10:32

2020 09 03 ZV1

Сьогодні знову скликають сесію міської ради, яка має відбутися о 16.00.


Економіка
Білозірська сільська рада проводить аукціон з оренди землі

09 вересня 2020, 12:04

 

Білозірська сільська рада як організатор земельних торгів оголошує про проведення аукціону з продажу права оренди земельної ділянки


Суспільство
Ліцей «Лідер» на 7-му місці серед усіх шкіл Черкаської області

25 вересня 2020, 17:21

2020 09 25 reutung1

За рейтингом загальноосвітніх шкіл Черкаської області, що посіли найвищі місця у рейтингу шкіл України за підсумками ЗНО 2020 року, смілянський ліцей «Лідер» посів сьоме місце серед 300 шкіл Черкаської області. А серед шкіл Сміли «Лідер» отримав І місце.


Цікаво
Хрещатик був замінований і зірваний радянськими військами при їх відступі з Києва.

25 вересня 2020, 18:35

2020 09 26 vubyx

У ці дні, 24 вересня 1941 року, в окупованому гітлерівцями Києві на Хрещатику пролунав перший вибух, який зруйнував будинок № 28.


Афіша
На «Локомотиві» клуб собаківництва проведе змагання

25 вересня 2020, 09:34

2020 09 23 pes

У Смілі цієї неділі на стадіоні «Локомотив» відбудеться цікаве й видовищне дійство.