Між життям і смертю: Сміла в окупації. Свідчення, написані болем

Деталі

30 січня 2026, 14:30

29 січня 2026 року минає 82 роки з дня визволення Сміли від нацистської окупації військами 2-го Українського фронту та 373-ї Миргородської стрілецької дивізії. До цієї дати створили історичний допис на сторінці ГО "Пошук.Сміла" у фейсбуці.
5 серпня — річниця початку окупації міста, що тривала майже три роки. 1 серпня 1941 року радянська влада та військові залишили Смілу. У місті почався хаос і мародерство. За спогадами очевидців, одна жінка, маючи хвору доньку, запаслася лише сіллю, розуміючи її цінність у воєнний час. Саме це допомогло родині вижити протягом усієї окупації.

Перші німецькі підрозділи з’явилися в місті ввечері 4 серпня, а 5 серпня до Сміли увійшов батальйон вермахту. Побачивши розграбовані магазини, окупаційна влада наказала повернути награбоване, погрожуючи розстрілом родин. Значну частину майна було повернуто.
З перших днів окупації розпочався терор проти мирного населення. Євреїв зігнали до однієї із синагог і спалили живцем. Масові розстріли відбувалися регулярно, переважно на так званому 9-му кілометрі (нині 6-ий кілометр), де був протитанковий рів. Туди приводили євреїв, ромів, комуністів. За різними даними, твердять краєзнавці, тут поховано близько 3500 осіб, існують неточності в офіційних документах щодо кількості загиблих.
Разом із німецькими військами в Смілу зайшли румунські підрозділи та місцеві поліцаї. За підрахунками дослідників, переважну більшість розстрілів виконували саме колаборанти з місцевих жителів.
У місті та його околицях діяло шість місць утримання військовополонених, головним із яких був Stalag 345 — так званий санітарний табір. Формально він був розрахований на 10 тисяч осіб, але фактично став місцем масової загибелі. За спогадами полонених, люди помирали від тифу, голоду, холоду та виснаження. Медична допомога практично була відсутня, бараки не опалювалися, харчування не забезпечувало навіть мінімального виживання.

Попри жорстокість окупаційного режиму, траплялися поодинокі випадки людяності, як і прояви спротиву — підпільна діяльність, допомога в побігах, дрібні диверсії. Водночас мирне населення боялося будь-кого зі зброєю — як окупантів, так і партизанів.
Ці спогади та документи — частина трагічної історії Сміли, яку важливо зберігати й передавати наступним поколінням. Більш розгорнуту публікацію з історичними фактами, життєвими імторіями та статистичними даними можна прочитати на сторінці ГО "Пошук.Сміла":

https://www.facebook.com/share/p/1MuxpaPxra/

"Якщо вам теж відомі факти про окупацію, маєте фото – напишіть нам, будь ласка."- закликають члени громадської організації.