журналістка

Про дітей і війну

-Вночі ми з Євою сиділи між двома стінами, дуже умовними, і проговорювали практики, як би навчити її тіло не боятися вибухів. Ну п'ятий же рік війни, треба звикнути нарешті.
“Та я пробувала. Не виходить, - сказала Єва. - Здається, я вже не так смерті боюся, як звуків”. По ній бігли дрижаки. Вона встала і закрила двері в кімнату - “Мішеля спить. Щоб її не розбудило”.
Потім ми погортали телеграм канали і побачили пожежу в Лаврі. “Я ж тобі казала: нема Бога, - печально проказала Єва. - Він навіть Лавру не зміг захистити”.
“Та що Лавру... Він дітей не зміг захистити. А взагалі “не можна триндіть про Бога в такому положеньї” Це цитата”.
“З Шевченка?” - недовірливо спитала дитина.
“Нє, з Подерв’янського”.
Сюр, абсурд, жесть.
Я подумала, що моїм дітям 16 років, і третина їхнього життя пройшла у війні.

Із допису у ФБ