журналістка

Про екскурсійний тур Карпатами і нашу мову

- Я вам, мабуть, заміню екскурсію у Верховину на якусь більш дитячу, - каже мені організаторка екскурсійного туру Карпатами, - бо вчора возили дітей туди, то скаржились батьки, що дітям було так нудно, що позасинали.
- Ні, ми хочемо у Верховину, я заради неї, можна сказати, і тур замовляла. Діти мріяли побачити трембіту - а де ж як не в музеї музичних інструментів у Верховині.
- Добре-добре, то просто діти були російськомовні, - каже мені менеджерка, - може, вони просто не зрозуміли нічого, то й позасинали.
На екскурсію ми поїхали. В кожному з музеїв екскурсії проводять місцеві - гуцули. Звісно, їхня мова відрізняється від тої, до якої звикли жителі Черкас, наприклад. Але якщо уважно слухати - то все зрозуміло. Екскурсії в кожному з музеїв відносно короткі - потік туристів великий, одна за одною. В хаті-музеї кінофільму "Тіні забутих предків" екскурсоводка говорить швидко, надворі збирається дощ і черга. Втім вона не оминає увагою епізод про акторку, яка знімалася в цьому фільмі - Ларису Кадочникову. Ту саму, яка на церемонії вручення премії Національної спілки кінематографістів України імені Сергія Параджанова (режисера цього фільму) відмовилась переходити на українську, бо мовляв, вона багато зробила для України. "Що ж вона зробила, якщо продовжує нести зі сцени мову і культуру росії в Україну? Що може бути важливіше, аніж побороти мову ворогів у собі? - риторично питала екскурсоводка. - Грати в кіно чи театрі українку не означає бути нею."
Щось є у цьому вислові - "грати українку", подумала я... Жінка, яка сиділа за сусіднім столиком в колибі, коли принесли гуцульський борщ, казала: "Ета же свєкольнік! Настаящій! Он би должен бил називацца бурячнік, но відімо сокращонно борщ!". Потім вона наряджається в українській стрій разом із донькою і фоткається, ніби вона справжня гуцулка.
Ведуча одного сімейного свята вбралася у вінок та вишиванку, але з усмішкою в мікрофон кричить з доброго дива: "Дід Мороз!" серед літа і вважає це дотепним жартом серед українських дітей. Так, Красна Поляна, на жаль, це ваша ложка дьогтю в діжці з медом.
Мами, які на публіку говорять українською, а з дітьми тихенько російською...
Я про що? Можна бути талановитою і видатною людиною. Але трапитися може так, що єдине, що згадуватимуть про вас в місцях, де тисячі туристів за сезон: те, що ви не схотіли перейти на українську мову. Чи кликали діда мороза. Чи називали борщ свєкольніком.

Фото з тої самої хати-музею) Вдаю з себе гуцулку)