журналіст

Про те, що не можна публікувати особисті дані полонених чи зниклих безвісти

–Уявіть: ваш родич зник безвісти на війні. Ви майже змирилися, що його немає.
Але раптом виходять на зв’язок росіяни. Вони показують його фотографії й кажуть, що він живий і буде в порядку, якщо ви…
Гроші? Ні.
Інформація? Ні.
Ось інструкція зі створення вибухівки. У вас є місяць. Ось координати місцевого ТЦК чи відділку поліції.
За кожен день бездіяльності — тортури на камеру.
Жертву врешті-решт підривають разом із бомбою, яку вона збирала, дивлячись відео катувань власної дитини.
Саме тому не всі йдуть на співпрацю за гроші. Це реальна історія з перших вуст.
Ці істоти не заслуговують на прощення.
Що робити?
Негайно звертатись до СБУ. Якомога швидше.
Не публікувати особисті дані полонених чи зниклих безвісти.
Не викладати їхні фото у відкритий доступ. Ворог відстежує такі публікації й починає діяти.
Обміни полоненими відбуваються регулярно, але не завжди публічно.
Дотримуйтесь інструкцій і чекайте.
Пильнуйте. Дбайте про безпеку. Не давайте ворогу шансів.

Із допису у ФБ