Суспільство
- Деталі
-
Суспільство
-
23 травня 2019, 09:27
До річниці перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі у Каневі, яке відбулося 22 травня 1861 року, на вшануванні Кобзаря побувала й делегація нашого району.
В урочистих заходах взяли участь голова районної ради Володимир Грошев та депутати Любов Голобока, Тетяна Литвин, Тетяна Проценко та Василь Мельник.
Про це повідомляють у районній раді.
Після того, як 58 днів прах Тараса Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, після отримання дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі.
Влітку 1884 року на Таросовій горі збудували перший народний музей – "Тарасову світлицю", а на могилі встановили чавунний пам’ятник-хрест.
У серпні 1925 року було створено Канівський державний музей-заповідник "Могила Т. Г. Шевченка", а бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році, автором якого є скульптор Манізер. Такий вигляд могила має і тепер, на ньому височить 3,5 метрова бронзова постать Шевченка.
Кожен рік у день перепоховання до могили Кобзаря з різних куточків світу приїжджають не лише українці, але й закордонні гості.
Коментарі
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра...
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я...
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже...
Варшавське сміття — ваші пани
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили...
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають...
Щоб фоткатись на Чернечій горі багато розуму не треба.
Чорніше чорної землі
Блукають люди. Повсихали
Сади зелені, погнили
Біленькі хати, повалялись,
Стави бур'яном поросли.
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!..
І я, заплакавши, назад
Поїхав знову на чужину.
І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли
Пани лукаві... Гинуть! Гинуть!
У ярмах лицарські сини!
А препоганії пани
Жидам, братам своїм хорошим,
Остатні продають штани...
(Т.Г.Шевченко)
Ну, як нічого не нагадує... "славнії нащадки"?