Цікаво
- Деталі
-
Цікаво
-
08 квітня 2018, 14:22
Майже 900 років керамічній писанці, представленій в експозиції Черкаського міського археологічного музею. Це найдавніша і єдина в експозиції музеїв області писанка такого типу з Черкащини. Пам’ятку давньоруського періоду знайшли на Корсунщині, до археологів вона потрапила у 2010 році.
Про це повідомляє «Рідна Черкащина».
«Керамічну давньоруську писанку ХІІ-ХІІІ ст. знайшли на городі в селі Сахнівка Корсунь-Шевченківського району, метрів за 200 від підніжжя городища Дівич-гора, яке, як вважають, було феодальним замком одного з київських князів. Писанка зроблена з кераміки, вкрита поливою, оздоблена орнаментом, характерним для таких писанок. Усередині – шматочок глини, який торохкотить», – розповідає директор ЧАМ, археолог Михайло Сиволап.
За його словами, цей тип пам’яток дуже добре відомий археологам. А от у інших музеях Черкащини таких писанок немає, хіба що кілька фрагментів. Ця – єдина ціла.
Як зазначає Михайло Сиволап, в давньоруські часи такі писанки створювалися майстрами-ремісниками. А от такий народний звичай, як писанкарство – у значенні розпису пташиних яєць символами і візерунками, в ті часи навряд чи вже існував. Утім, створення керамічних орнаментованих писанок стало його початком.
«Справді, орнаменти на українських писанках дуже древні, але “суміщення” цих орнаментів із великоднім яйцем тоді лише починалося», – пояснює Михайло Сиволап.
Він каже, цей процес завершився пізніше, протягом середніх віків, коли язичницькі за своїм походженням малюнки перекочували на християнську писанку, частково християнізувавшись. Бо початково у християнстві це були просто фарбовані великодні яйця. А на цій писанці ми бачимо зовсім не той орнамент, до якого ми звикли, але це реальність того часу.
Керамічні писанки зникли після навали ординців у ХІІІ ст. Вочевидь, через те, що багато ремісників загинули під час татаро-монгольської навали. Нашестя було страшною бідою і втрати наших земель були величезні. Ту кількість населення, яка жила тут до Батия, Україна відновила тільки через 400 років. А Київ – аж у 19 столітті.