Цікаво
- Деталі
-
Цікаво
-
06 січня 2018, 15:03
У вечір 6 січня, з появою першої зірки на небі, збирається вся родина, щоб разом, за Святою вечерею, зустріти народження Ісуса, Сина Божого. На стіл обов’язково викладають 12 пісних страв, кожна з яких має магічне значення.
Головний атрибут Надвечір’я Різдва – дідух. Колись його виготовляли з останніх колосків на полі, а зв’язувала вся родина.
Дідух, як пам’ять роду, до хати обов’язково вносить господар.А сіно кладуть під стіл та на стіл, під святкову скатертину. Причому ретельно стежать, аби суха трава була м’якенькою без колючих гострих стебел, щоби ніхто в родині не сварився. А сіно – символ того, що маленький Ісус народився у яслах, де була суха трава для худоби.
Перед вечерею господар бере крейду і на всіх дверях обійстя малює хрестики, які мають оберігати родину увесь рік. А по кутах столу, ще перед тим, як його застеляють, викладають часник (по головці чи по три зубчики), аби нічого лихого не сталося. Посередині однієї зі сторін столу кладуть три великі калачі, а біля них запалюють воскову велику свічку. І лише тоді можна викладати 12 святвечірніх страв.
Перед тим, як сідати до столу, люди зачиняють двері на замок та зашторюють вікна, аби ніяка лиха душа не зіпсувала свята. У кімнаті має світити лише свічка. Причому запалити її має голова сім’ї – чоловік чи найстарша людина в родині. Важливо сісти за святковий стіл із першою зіркою (а до цього часу нічого не можна їсти), яка символізує народження Ісуса Христа – інакше весь рік будете скрізь запізнюватися. Разом помолитися, подякувати Господу за прожитий рік – і розпочати трапезу.
Чому на Святу вечерю готуємо 12 страв? 12 – цифра сакральна, бо є 12 місяців у році, 12 апостолів з Ісусом Христом. А ще 12 страв символізують підсумок року. Люди трудилися, а тепер усі разом споживають плоди своєї праці.
Головною стравою на Святвечір є кутя. Дослідники кажуть, що традиція готувати кутю на Різдво прийшла до нас ще з початку минулого тисячоліття, це вечеря дідів, її також називають стравою померлих. Адже на Святвечір Бог відпускає усі душі на землю, тому це не лише вечеря живих, а й всього роду.
Усі мають з’їсти по три ложки цієї страви.
Як зеренця у каші тримаються вкупі, такою згуртованою має бути вся родина. Та й будь-яке зерно – символ багатства, достатку, добробуту. А кожна складова куті справді символічна: мед – любов та кохання між подружжям, мак — захист від злих сил, горіхи — розум, родзинки – краса.
Ще на святковому столі на Святвечір смакують варениками з будь-якими начинками, пісними голубцями з гречки, пшона, картоплею з квашеною капустою чи рисом і морквою. Ставлять стіл і пісний борщ, смажену риба та маринований оселедець, грибну юшку й тушковану капусту з грибами, пиріжки, паппушки, узвар.
Вечерю зі столу не прибирають аж до ранку, бо вважається, що вночі душі померлих родичів можуть прийти і скуштувати Святу вечерю.
А ще в ніч з 6 на 7 січня не можна було спати, бо вважалося, що людина проспить своє щастя. Доброю прикметою було, якщо до хати в Святвечір завітав подорожній. Мандрівника мали обов’язково нагодувати вечерею, а за це в родині новий рік буде благодатним.